УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 380/14935/25
адміністративне провадження № К/990/39703/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Гринкевича Михайла Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 380/14935/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення на користь позивача середнього заробітку,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 602 від 25 червня 2025 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області та відділення поліції №2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 626 від 30 червня 2025 року "Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 17 вересня 2025 року № 4015 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Львівського РУП № 2 ГУНП" в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 14 жовтня 2025 року № 694 о/с "Про особовий склад" в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 із служби в поліції з 14 жовтня 2025 року;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області з 14 жовтня 2025 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 жовтня 2025 року до дати поновлення на службі.
11 березня 2026 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області № 602 від 25 червня 2025 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області та відділення поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області" та № 626 від 30 червня 2025 року "Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області".
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області № 602 від 25 червня 2025 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області та відділення поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області" та № 626 від 30 червня 2025 року "Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області" залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Гринкевича Михайла Миколайовича, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 380/14935/25.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частинами першою та другою статті 43 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до висновку Конституційного Суду України (Рішення від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.
Обов`язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно від імені довірителя і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.
Частинами першою та другою статті 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до частин першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У свою чергу частиною четвертою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Частиною шостою статті 59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Частинами першою та другою статті 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
З касаційної скарги вбачається, що касаційну скаргу від імені позивача подано представником Гринкевичем Михайлом Миколайовичем.
Однак будь-яких документів на підтвердження повноважень Гринкевича Михайла Миколайовича на підписання та подання касаційної скарги від імені позивача суду не надано.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Звернення до суду, в тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, оскільки повноваження Гринкевича Михайла Миколайовича на її підписання та подання від імені ОСОБА_1 не підтверджені у встановленому законом порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Гринкевича Михайла Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 380/14935/25 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін