УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 280/64/26
адміністративне провадження № К/990/38663/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 280/64/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 09 квітня 2026 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також ненарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 травня 2026 року визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані військовою частиною НОМЕР_1 , в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору. Залишив подану військовою частиною НОМЕР_1 апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційну скаргу подано з пропуском установленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження без порушення питання про його поновлення, а також до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Третій апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та відповідних доказів.
Копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року доставлено скаржнику до його електронного кабінету 21 травня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2026 року повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 329 та 330 КАС України та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку і наданням відповідних доказів на їх підтвердження.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалу про залишення касаційної скарги без руху від 24 серпня 2026 року доставлено до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 24 серпня 2026 року о 18:14.
Однак станом на дату постановлення цієї ухвали скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, оскільки не надав документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та відповідних доказів на їх підтвердження.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи, що скаржник не надав обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 280/64/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов