УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 990/377/26
адміністративне провадження № П/990/377/26
Верховний Суд у складі головуючої судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2026 року ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - також ВККС України, Рада, відповідач), у якому просить:
- перевірити на відповідність вимогам законодавства дії, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України при оцінюванні виконання практичного завдання ОСОБА_1 , зокрема, елемента 1.5 - інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та виправити помилково не зараховані бали;
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії судів України «Про затвердження кодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26, в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 (далі - також спірне, оскаржене рішення);
- вжити заходів до зарахування ОСОБА_1 до резерву на зайняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня, зокрема, надходження до адміністративного суду позовної заяви (частина восьма статі 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, Суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Порядок реалізації права на звернення до адміністративного суду та способи судового захисту регламентує стаття 5 зазначеного Кодексу, за змістом якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункти 2-4 частин першої цієї статті).
За правилами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пунктів 2-4, 10 частини другої, частин третьої, четвертої, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Поряд із цим, згідно з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У цьому випадку позов заявлений до ВККС України, а тому на розгляд цієї справи поширюються норми статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, у тому числі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Так, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої зазначеної статті її правила поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частина четверта статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може, зокрема: визнати акт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині (пункт 1); визнати дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії (пункт 2); застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу (пункт 3).
При цьому, пункт 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України як обов`язкову вимогу до форми та змісту позовної заяви зобов`язує зазначати в у такому процесуальному документі зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Встановлення суддею недодержання вказаної вимоги є підставою для постановлення ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, що передбачено частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищевикладені норми засвідчують, що зміст позовних вимог повинен відповідати закону, узгоджуватись з визначеними у Кодексі адміністративного судочинства України повноваженнями суду при вирішенні справи і способом судового захисту, який у цьому випадку визначений статтями 5, 245, та 266 вказаного Кодексу, а також забезпечувати можливість ефективного захисту, зокрема, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, які звернулись до суду.
Тобто, лише у разі зазначення у позовній заяві вимог, які відповідають вищенаведеним критеріям, можна констатувати виконання позивачем положень пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідність позовної заяви приписам процесуального закону щодо її форми та змісту.
У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, й звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, який, на її думку, повинен застосувати суд в разі задоволення вказаних у позові вимог. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду закцентувала увагу й на тому, що зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення і щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Велика Палата Верховного Суду відзначила й те, що предмет і підстава позову є основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (його індивідуалізуючи ознаки). Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
У цій справі ОСОБА_1 просить, зокрема:
перевірити на відповідність вимогам законодавства дії, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України при оцінюванні виконання нею практичного завдання, у тому числі елемента 1.5 - інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та виправити помилково не зараховані бали;
вжити заходів щодо її зарахування до резерву на зайняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними.
Водночас, Суд підкреслює, що такі вимоги сформульовані позивачкою не чітко й розмито, зокрема, позивачка не зазначає, яке саме рішення Комісії вона просить перевірити на відповідність вимогам законодавства.
До того ж, адресована суду вимога позову лише про перевірку певних дій та / або рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності законодавству не відповідає процесуальному закону й у такому вигляді не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки не містить вимог про те, яким саме чином (у який спосіб) належить захистити право та / або інтерес, про порушення якого стверджується у позові - шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання адміністративних актів нечинними та їх скасування, або в інший спосіб, який узгоджується з приписами процесуального закону і повноваженнями суду при вирішенні справи. Окрім цього, позивачка не визначила, які саме заходи, на її думку, належить вжити з метою зарахування її до резерву, хто повинен і уповноважений їх вживати.
У вже згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду констатовано, що суд не наділений повноваженнями самостійно та замість особи, яка ініціює вирішення відповідного юридичного спору, визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки право звертатись до суду, якому кореспондує обов`язок визначення способу захисту, предмета позову та зазначення викладу змісту позовних вимог у позовній заяві, належать саме позивачу.
Важливо відзначити, що відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Це правило поширюється й на реалізацію закріпленого у статті 5 вказаного Кодексу права на звернення до суду та повинне дотримуватись при виконанні пов`язаного з ним обов`язку щодо подання такої позовної заяви, яка за змістом та формою, у тому числі в частині викладу вимог позову, відповідає процесуальному закону.
У зв`язку з вищевикладеним, Суд вважає, що позовна заява не в повній мірі відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому її належить залишити без руху з наданням позивачці можливості усунути такі недоліки шляхом уточнення позовних вимог і викладення їх змісту з урахуванням положень процесуального закону, що визначають спосіб судового захисту та повноваження суду при вирішенні справи.
Ознайомившись зі змістом матеріалів позовної заяви Суд також виявив, що позивачка не сплатила судовий збір, проте заявила клопотання про відстрочення сплати такого збору.
Розглядаючи вищенаведене клопотання заявниці, Верховний Суд зазначає таке.
Приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною другою статті 132 цього ж Кодексу, передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлено умови за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а саме - за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Верховний Суд зауважує, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження визначених законом обставин, які становлять об`єктивні перешкоди для сплати нею судового збору у встановлені законодавством строки, порядку і розмірі.
Разом з тим, у заявленому в тексті позовної заяви клопотанні про відстрочення сплати судового збору жодних мотивів не наведено, зокрема, не вказано за яких юридичних та фактичних підстав таке клопотання належить задовольнити, а також не надано доказів на їх підтвердження.
Наведене вказує на те, що заявлене позивачкою клопотання про відстрочення їй сплати судового збору є необґрунтованим, а тому в його задоволенні належить відмовити, що, однак, не позбавляє заявницю права повторно заявити таке клопотання і навести на його обґрунтування належні мотиви з наданням доказів на підтвердження відповідних обставин.
Оскільки позивачка не подала разом із позовною заявою документ про сплату судового збору та не довела наявності фактичних і юридичних підстав для відстрочення його сплати, то Суд констатує невідповідність позовної заяви вимогам частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яка вимагає додавати до неї, зокрема, документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з абзацом першим частини першої та абзацом першим частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За правилами абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої, частиною третьою статті 4 вказаного Закону визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
У цьому випадку позовна заява подана фізичною особою у 2026 року й містить три вимоги немайнового характеру.
Станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3328 гривень (абзац четвертний статті 7 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік»), а тому, враховуючи вищевикладене, за подання до адміністративного суду цієї позовної заяви належить сплатити судовий збір у розмірі 3194,88 гривень (3328*0,4*0,8*3).
Оскільки Суд з`ясував, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 та частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, то її належить залишити без руху й встановити строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.
Суд надає реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030102, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом приведення її у відповідність вимогам пункту 4 частин п`ятої статті 160 та частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз`яснити, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав та в порядку, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко