УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа №560/6268/25
адміністративне провадження №К/990/34990/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі №560/6268/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина), в якому просив:
- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Військової частини щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати бездіяльність Військової частини щодо не нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 01 липня 2019 року;
- зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01 березня 2018 року по 01 липня 2019 року, зі щомісячною виплатою в сумі 3 570,53 грн;
- визнати бездіяльність Військової частини щодо не нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року за період з 02 липня 2019 року по 31 серпня 2021 року та з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року;
- зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 02 липня 2019 року по 31 серпня 2021 року та з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року зі щомісячною виплатою в сумі 3570,53 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02 липня 2019 року по 31 серпня 2021 року та з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року виходячи із розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов`язано Військову частину здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02 липня 2019 року по 31 серпня 2021 року та з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з фіксованої величини 3 570,53 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Військова частина 25.07.2026 через підсистему "Електронний суд" подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ураховуючи, що у період з 15.07.2026 до 28.07.2026 суддя Радишевська О.Р. перебувала у відпустці, у період з 29.07.2026 до 01.08.2026 суддя Радишевська О.Р. перебувала у відрядженні, у період з 10.08.2026 до 08.09.2026 суддя Мельник-Томенко Ж.М. перебувала у відпустці, питання щодо розгляду матеріалів касаційної скарги вирішується після припинення обставин, які перешкоджали такому розгляду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 3028 грн.
Встановлено, що позов у цій справі заявлено у 2025 році фізичною особою, зокрема щодо майнових вимог.
У рішенні судів попередніх інстанцій відсутня інформація щодо суми нарахувань, тому ставка за вимогу майнового характеру обчислюється із її мінімального розміру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 1937,92 грн.
Проте скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотивоване відсутністю фінансування.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб`єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи те, що суб`єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансового забезпечення, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору. Тобто, належні обґрунтування підстав про відстрочення сплати судового збору відсутні, відповідні докази не надано.
За таких обставин у Верховного Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) [рахунок приховано], Код класифікації доходів бюджету 22030102, Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі №560/6268/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
О.Р. Радишевська ,
Судді Верховного Суду