Ухвала № 139614931 у справі № 537/5055/26 від 09.09.2026

Справа № 537/5055/26

Провадження № 2-о/524/318/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Нестеренко С.Г. розглянув матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту невірного зазначення дати народження в актовому записі про народження,

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2026 року до суду з Крюківського районного суду м. Кременчука за підсудністю надійшла вказана заява, яка була передана судді після здійснення автоматизованого розподілу справи 28 серпня 2026 року.

Вчинено запити щодо встановлення зареєстрованого місця проживання завника.

У заяві, яка була сформована в системі "Електронний суд" за КЕП Маханькової І.О., котра як адвокат діє в інтересах ОСОБА_1 без обмеження повноважень на підставі ордеру серії ВІ № 1417009 віж 30.07.2026р., заявнимк просить встановити факт невірного зазначення дати народження в актовому записі про народження заявника.

Однак дана заява складена з порушеннями вимог, передбачених ст. 175, 177, 318 ЦПК України.

Зокрема у ч. 1, 2 ст. 318 ЦПК України встановлено, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 293 зазначеного Кодексу суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 цього Кодексу у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 указано, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Пунктом 12 зазначеної Постанови визначено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 (п. 6 ч. 1 ст. 315) ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому, і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Про це зазначено і в Листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, а саме, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.

Наведена вимога міститься також у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18).

Заявник у заяві не конкретизував, які існують перешкоди у внесенні відповідних виправлень до актового запису та видачі (отриманні) нового (або дублікату) відповідного свідоцтва про народження, або у зверненні до адміністративного суду з відповідним позовом до ВДРАЦС про внесення виправлень відомостей в актовому записі у зв`язку з їх неправильністю.

Суддя, звертає увагу на те, що заявник не позбавлений права звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення відповідних змін до актового запису, а у разі відмови у їх внесенні оскаржити рішення, дії чи бездіяльність такого органу в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що ні заявник, ні представник заявника не вказали достовірні відомості щодо перелічених обставин, відсутності спору про право цивільне, пояснень причин подання саме такої заяви в порядку окремого провадження, заява повинна бути залишена без руху для усунення названих недоліків шляхом подання заяви про усунення недоліків та про уточнення викладу обставин і вимог з наданням доказів про направлення їх копій всім заінтересованим особам.

Керуючись ст. 42, 43, 48, 175, 177, 258, 260, 293-294, 297, 318 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту невірного зазначення дати народження в актовому записі про народження - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків не більше 10-ти днів з дня одержання копії ухвали, попередивши, що у супротивному випадку заява буде визнана неподаною та повернута.

Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Суддя: