Справа № 199/13761/26
(2-а/199/163/26)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2026 року суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Руденко В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
У провадження Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла на розгляд вищезазначена заява.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 дана справа до розгляду визначена судді Руденко В.В.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлені наступні обставини.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.ст. 36 - 38 КАС України.
За наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід (ч. 1 ст. 39 КАС України).
Частиною 1 статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 р. №2006/23, передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналогічні висновки містяться в рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України», в рішенні від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», в яких зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Вказане зумовлює необхідність відводу судді не лише, коли є докази його неупередженості, а й коли з об`єктивних причин можуть виникнути достатні сумніви в його неупередженості.
Пунктом 3 Європейського статуту судді (прийнятий Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році) визначено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.
За практикою Європейського Суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» в § 26 рішення від 26 жовтня 1984 року «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», через що навіть зовнішні прояви у поведінці можуть мати певну важливість для розв`язання питання про неупередженість суду, а за правилом об`єктивного критерію в §45 рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Постановлення даної ухвали про обґрунтованість самовідводу викликано тим, що позивач ОСОБА_1 протягом 3 років працював в Амур-Нижньодніпровському районному суді міста Дніпра помічником судді, що може викликати в інших учасників справи сумніви у чесності процесу під головуванням судді Руденко В.В.
Сумлінне виконання обов`язків судді є складовою доброчесності.
Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.
Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Виходячи з вищенаведеного, з метою виключення щонайменшої підозри у неупередженості та необ`єктивності судді Руденко В.В. за критерієм «стороннього розумного спостерігача» при розгляді даної справи в інших учасників справи, з метою уникнення сумнівів з їх боку у справедливості розгляду справи, зокрема, за ознакою особистого ставлення та їх імовірного впливу на результати розгляду даної справи по суті, необхідним є задоволення самовідводу суддею Руденко В.В. у розгляді даної судової справи.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом (ч. 2 ст. 40 КАС України).
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 3 ст. .40 КАСУКраїни).
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.ст. 36 - 38, ч.ч. 2 - 3 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 241, ст. 248 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити самовідвід головуючої судді Руденко В.В. у справі №199/13761/26 (2-а/199/163/26) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Справу передати для виконання вимог ч. 1 ст. 41 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Руденко