ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Львів Справа № 909/92/26
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційні скарги Південно-Західного міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці від 22.05.2026 (вх. №ЗАГС 01-
05/1613/26 від 22.05.2026) та від 27.05.2026 (вх.ЗАГС 01-05/1701/26 від 28.05.2026)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026
(суддя І.Є. Горпинюк)
та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від
18.05.2026 (суддя І.Є.Горпинюк)
у справі № 909/92/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" (надалі- ТОВ
"Спешлтех"), м. Львів
до відповідача: Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби
з питань праці, м. Івано-Франківськ
з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:-Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові
Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції
України, м. Львів
-Головне управління Державної казначейської служби України в
Івано- Франківській області, м. Івано- Франківськ
-Головне управління Державної казначейської служби України у
Львівській області, м. Львів
про: стягнення 1 764 120,00 грн.,
за участі представників:
від позивача: Сорока О.Є.;
від відповідача (в режимі відеоконференції): Сторчак О.З.;
від третіх осіб: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Спешлтех" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення з Державного бюджету України безпідставно набутих грошових коштів в сумі 1 764 120,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було ухвалено ряд постанов про застосування щодо ТОВ "Спешлтех" штрафних (фінансових) санкцій, які одразу ж було передано на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі постанов про застосування щодо ТОВ "Спешлтех" штрафних (фінансових) санкцій було відкрито виконавчі провадження. ТОВ "Спешлтех" оскаржило постанови Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за результатами розгляду яких Південно-Західним міжрегіональним управлінням з питань праці скаргу ТОВ "Спешлтех" задоволено у повному обсязі, постанови від 04.12.2024 № 104-ДПС, від 18.12.2024 №112-ДПС, від 26.12.2024 № 119-ДПС, від 08.01.2025 №1-ДПС, на підставі яких відкрито виконавчі провадження №76974086, №77034339, №77506526, №77148594, скасовано (рішення №ПЗ/2/1556-25 від 06.03.2025). Однак, відповідачем своєчасно не направлено на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України рішення про скасування вищезгаданих постанов. Водночас, у межах відкритих виконавчих проваджень з рахунку ТОВ "Спешлтех" безпідставно стягнуто кошти в сумі 1 764 120,00 грн. Зазначені кошти позивачу не були повернуті з Державного бюджету України, не зважаючи на звернення як до відповідача так і до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області. Ухвалою суду першої інстанції від 06.03.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі № 909/92/26 (суддя І.Є. Горпинюк) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" - 1 600 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, стягнутих на виконання постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №104-ДПС від 04.12.2024, № 112-ДПС від 18.12.2024, № 119-ДПС від 26.12.2024 та № 1-ДПС від 08.01.2025, винесених Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" судовий збір у розмірі 19 200,00 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 164 120,00 грн. Витрати зі сплати судового збору в частині 1 969,44 грн. залишено за позивачем.
При ухваленні рішення суд виходив з того, що матеріали справи містять докази зарахування до Державного бюджету України на рахунки державного казначейства, 1 600 000,00 грн штрафів, стягнутих з ТОВ "Спешлтех" в порядку примусового стягнення в межах виконавчих проваджень з виконання постанов відповідача. Такими доказами є платіжні інструкції № 1079 від 30.01.2025, № 1711 від 03.02.2025, № 3536 від 13.02.2025, № 8059 від 14.03.2025, згідно з якими грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн накладених на позивача штрафів були виплачені з рахунку Шевченківського відділу ДВС у м. Львові у АТ "Ощадбанк" на рахунок Казначейства України. Щодо грошових коштів в сумі 164 120,00 грн. матеріали справи не містять доказів їх зарахування до Державного бюджету України. Отже, суд дійшов висновку, що після скасування постанов про накладення на позивача штрафу, кошти в розмірі 1 600 000,00 грн. є такими, що набуті безпідставно та відповідно утримуються у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у у справі № 909/92/26 (суддя І.Є. Горпинюк) клопотання представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" - адвокатки Кропивницької У.М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" - адвоката Сороки О.Є. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" - 10 884,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатів Кропивницької Уляни Миколаївни та Сороки Ореста Євгеновича. В задоволенні решти клопотань відмовлено.
При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції, керуючись принципами справедливості, добросовісності, співмірності та розумності, врахувавши всі аспекти та складність справи, вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям у даній справі, за представництво інтересів позивача, складає 12 000,00 грн., оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з наданою адвокатами правничою допомогою клієнту. Водночас, оскільки позов задоволено частково (1 600 000,00 грн. з 1 764 120,00 грн, тобто в пропорції 90,70 %), відтак, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 884,00 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог та, виходячи з розміру витрат, які за висновком суду підлягають розподілу між сторонами.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі № 909/92/26, Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове судове рішення.
Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що Міжрегіональне управління, як орган державної виконавчої влади не володіє інформацією щодо сплачених чи помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів за винесеними штрафними санкціями, тому для повернення коштів із Державного бюджету рекомендувало ТОВ «Спешлтех» звернутися в орган ДВС та Казначейства у визначеному чинним законодавством порядку. Наголошує, що Міжрегіональне управління не має юридичного впливу на розподіл коштів, які є предметом даного спору та вважає, що є неналежним відповідачем у даних спірних правовідносинах. Скаржник зазначає, що грошові кошти, стягнення яких вимагає позивач, не отримувались відповідачем, а були отримані третьою особою (органом ДВС), а тому у правовідносинах, які склались між сторонами цього спору відсутній склад, передбачений статтею 1212 ЦК України. Також скаржник зауважує, що відповідно до платіжної інструкцій № P3ECOI5IQM від 14.03.2025 на суму 528 530,00 грн. наданої до судової претензії (з яких 480 000,00 грн. штрафні санкції, а 48 530,00 грн. виконавчий збір) із ТОВ «Спешлтех» перераховано дані кошти Шевченківському ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, знаючи про відсутність такого обов`язку від 06.03.2025.
Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало апеляційну скаргу і на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у даній справі, в якій просить повністю скасувати зазначене рішення та ухвалити нове судове рішення.
Скаржник вважає оскаржуване додаткове рішення незаконним та необгрунтованим. Зокрема, на переконання скаржника, з врахуванням критеріїв пропорційності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, який може підлягати стягненню із відповідача на користь позивача об` єктивно не може становити 15 000,00 грн. Скаржник наголошує, що Міжрегіональне управління є органом державної виконавчої влади, яке фінансується із Державного бюджету України, для якого в період воєнного стану, кошти заявлені представниками позивача адвокатами Кропивницькою У. та Сорокою О. є значними для відшкодування із бюджету. Відтак, сума ухвалена судом до стягнення в розмірі 10 884,00 грн. є значною для відшкодування з Державного бюджету України.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційні скарги Південно-Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у справі №909/92/26 об`єднано в одне провадженя.
ТОВ "Спешлтех" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції обгрунтованим та законним. Зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що з рахунку позивача на виконання незаконних постанов відповідача стягнуто 1 764 120,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Звертає увагу, що із відповіді на адвокатський запит Шевченківського ВДВС у місті Львові від 19.01.2026 № 2774 вбачається, що суми штрафу зараховано до Державного бюджету України, у зв`язку із чим рекомендовано звернутись до суду із позовом до Південно-Західного МУ Державної служби з питань праці про стягнення безпідставно набутих коштів. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі № 909/92/26 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
ТОВ "Спешлтех" також подало відзив на апеляційну скаргу, подану на додаткове рішення від 18.05.2026 у даній справі, в якому заперечує проти доводів, наведених скаржником та вважає їх безпідставними. На переконання позивача, враховуючи фактичний обсяг наданої правової допомоги у справі № 909/92/26 адвокатами Сорокою О.Є. та Кропивницькою У.М., судом першої інстанції стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, які є фактично понесеними, документально підтвердженими та співмірними зі складністю даної справи. Просить додаткове рішення від 18.05.2026 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи не надали суду письмових відзивів на апеляційні скарги.
Скаржник в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційних скаргах.
Представник позивача просив залишити без змін оскаржувані рішення місцевого господарського суду від 05.05.2026 да додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у справі № 909/92/26, апеляційні скарги - без задоволення.
Треті особи не делегували уповноважених представників в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що явка учасників судового процесу не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників третіх осіб у справі.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було ухвалено ряд постанов про накладення на ТОВ "Спешлтех" штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, загалом на суму 1 600 000,00 грн, а саме: - постанова № 104-ДПС від 04.12.2024 про накладення на ТОВ "Спешлтех" штрафу у розмірі 160 000,00 грн на користь держави; - постанова № 112-ДПС від 18.12.2024 про накладення на ТОВ "Спешлтех" штрафу у розмірі 480 000,00 грн на користь держави; - постанова №119-ДПС від 26.12.2024 про накладення на ТОВ "Спешлтех" штрафу у розмірі 480 000,00 грн. на користь держави; - постанова № 1-ДПС від 08.01.2025 про накладення на ТОВ "Спешлтех" штрафу у розмірі 480 000,00 грн. на користь держави.
На виконання вказаних постанов Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрив виконавчі провадження: ВП № 76974086; ВП № 77034339; ВП №77148594 ВП № 77506526.
23.01.2025 ТОВ "Спешлтех" звернулося до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці зі скаргою на вищезазначені постанови про накладення на ТОВ "Спешлтех" штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та просило їх скасувати (т. 1, а.с. 105-106).
Дана скарга обгрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваних постанов уповноважена посадова особа Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як і посадові особи територіальних органів ДПС, не надали належну правову оцінку наступному доказу - договору № 1/15/09/24 про надання послуг по аутсафінгу персоналу від 15.09.2024. Відтак, оскільки працівники працевлаштовані на умовах трудового договору із дотриманням усіх трудових та соціальних прав, то фактичний і реальний зміст вимог Закону України «Про зайнятість населення» виконано.
Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці за результатами розгляду скарги ухвалило рішення від 06.03.2025 № ПЗ/2/1556-25, яким вирішило: скаргу ТОВ "Спешлтех" задовольнити повністю; постанови Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.12.2024 № 104-ДПС, від 18.12.2024 №112-ДПС, від 26.12.2024 № 119-ДПС, від 08.01.2025 №1-ДПС - скасувати.
Однак, в період розгляду скарги, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах згаданих виконавчих проваджень стягнув з рахунку ТОВ "Спешлтех" загалом 1 764 120,00 грн.
Списання коштів з рахунку ТОВ "Спешлтех" підтверджується платіжними інструкціями № P1VC0GA584 від 31.01.2025; № P1UC0YNKVX від 30.01.2025; №P2DC076UQD від 13.02.2025, № P3EC0I5IQM від 14.03.2025 (т. 1, а.с. 13-16). Кошти в сумі 1 764 120,00 грн. були стягнуті з рахунку ТОВ "Спешлтех" на рахунок отримувача - Шевченківського ВДВС у м. Львові, відкритий у Філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк".
Наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій підтверджується перерахування Шевченківським ВДВС у м. Львові до Державного бюджету України на рахунок, відкритий у Казначействі України 1 600 000,00 грн. коштів, стягнутих з ТОВ "Спешлтех", на виконання вказаних вище постанов відповідача, а саме: платіжною інструкцією № 1079 від 30.01.2025 сплачено 160 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом № 104-ДПС від 04.12.2024 у виконавчому провадженні №76974086; платіжною інструкцією № 1711 від 03.02.2025 сплачено 480 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом № 112-ДПС від 18.12.2024 у виконавчому провадженні №77034339; платіжною інструкцією № 3536 від 13.02.2025 сплачено 480 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом № 119-ДПС від 26.12.2024 у виконавчому провадженні № 77148594; платіжною інструкцією № 8059 від 14.03.2025 сплачено 480 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом № 1-ДПС від 08.01.2025 у виконавчому провадженні № 77506526 (т. 1, а.с. 112-113).
20.01.2026 позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією, в якій просив повернути на рахунок ТОВ "Спешлтех" зараховані до бюджету кошти у розмірі 1 764 120,00 грн. у рамках виконавчих проваджень: № 76974086, № 77034339, №77506526, №77148594 (т. 1, а.с. 18-20).
У відповіді від 23.01.2026 на досудову претензію відповідач покликається на невідповідність сум, вказаних у платіжних інструкціях, якими стягнуто кошти до сум накладених штрафів, а також зазначає, що не володіє інформацією щодо сплачених чи помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів за накладеними штрафними санкціями, тому для повернення коштів з Державного бюджету необхідно звернутись в орган ДВС та Казначейства у визначеному чинним законодавством порядку (т. 1, а.с. 120-121).
З відповіді на адвокатський запит Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.01.2026 № 2774 вбачається, що суми штрафу зараховано до Державного бюджету України, у зв`язку із чим рекомендовано звернутись до суду із позовом до Південно-Західного МУ Державної служби з питань праці про стягнення безпідставно набутих коштів (т. 1, а.с. 17).
Наведені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з Державного бюджету України 1 764 120,00 грн., стягнутих на виконання пізніше скасованих постанов відповідача про накладення штрафу.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом частини 3 названої статті Кодексу положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Положення статті 1212 ЦК України визначають загальні умови існування цивільно-правових зобов`язань, що виникають у зв`язку із так званим "безпідставним збагаченням", тобто з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми вказаної статті мають застосовуються для вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов`язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.
Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі (наведену правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 справа №910/13271/18).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Як зазначалось вище, Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було ухвалено ряд постанов про застосування щодо ТОВ "Спешлтех" штрафних (фінансових) санкцій, які одразу ж було передано на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі вказаних постанов було відкрито виконавчі провадження №76974086, №77034339, №77506526, №77148594.
ТОВ "Спешлтех" оскаржило постанови Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за результатами розгляду яких відповідачем було ухвалено рішення про скасування прийнятих ним постанов (рішення № ПЗ/2/1556-25 від 06.03.2025).
Однак, Південно-Західним міжрегіональним управлінням з питань праці своєчасно не направлено на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України рішення про скасування вищезгаданих постанов.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що з рахунку позивача стягнуто 1 764 120,00 грн. на виконання постанов відповідача: № 104-ДПС від 04.12.2024; № 112-ДПС від 18.12.2024; №119-ДПС від 26.12.2024; № 1-ДПС від 08.01.2025, що підтверджується платіжними інструкціями № P1VC0GA584; № P1UC0YNKVX; №P3EC0I5IQM; № P2DC076UQD (т. 1, а.с. 13-16). Кошти в сумі 1 764 120,00 грн. були стягнуті з рахунку ТОВ "Спешлтех" на рахунок отримувача - Шевченківського ВДВС у м. Львові, відкритий у Філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк".
У відповідності до частини 1 статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Отже, стягнуті з боржника у межах виконавчого провадження кошти, з метою наступної виплати стягувачу, зараховуються на рахунок органу державної виконавчої служби, відкритому у державному банку. У даному випадку стягнуті з позивача кошти були зараховані на рахунок органу ДВС у Львівській обласній Філії АТ "Ощадбанк".
Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
В органах Казначейства України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що грошові кошти, які орган державної виконавчої служби стягнув з боржника на свій рахунок у державному банку для наступного перерахування стягувачу, не стають одразу коштами Державного бюджету України, оскільки такий рахунок призначений для зарахування стягнутих з боржника коштів та їх наступної виплати стягувачу.
Водночас, грошові кошти Державного бюджету України зараховуються на рахунки, що обслуговуються органами державного казначейства.
Однією із обставин, яка обов`язково входить до предмету доказування у справах, що виникають із спірних кондикційних правовідносин, є факт набуття чи збереження майна відповідачем. Виходячи з позовних вимог, заявлених у даній справі, підлягає встановленню факт зарахування коштів до Державного бюджету України.
Наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій підтверджується перерахування Шевченківським ВДВС у м. Львові до Державного бюджету України на рахунок відкритий у Державному казначействі України 1 600 000,00 грн. коштів, стягнутих з ТОВ "Спешлтех" на виконання вказаних вище постанов відповідача, а саме: платіжною інструкцією № 1079 від 30.01.2025 сплачено 160 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом № 104-ДПС від 04.12.2024 у виконавчому провадженні №76974086; платіжною інструкцією № 1711 від 03.02.2025 сплачено 480 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом № 112-ДПС від 18.12.2024 у виконавчому провадженні №77034339; платіжною інструкцією № 3536 від 13.02.2025 сплачено 480 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом №119-ДПС від 26.12.2024 у виконавчому провадженні № 77148594; платіжною інструкцією № 8059 від 14.03.2025 сплачено 480 000,00 грн. від ТОВ "Спешлтех" за виконавчим документом № 1-ДПС від 08.01.2025 у виконавчому провадженні № 77506526 (т. 1, а.с. 112-113). Згідно із зазначеними платіжними інструкціями грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн. накладених на позивача штрафів були виплачені з рахунку Шевченківського відділу ДВС у м. Львові у АТ "Ощадбанк" на рахунок Державного казначейства України.
Щодо грошових коштів у сумі 164 120,00 грн, то матеріали справи не містять доказів їх зарахування до Державного бюджету України. Отже, позивач не довів зарахування даних коштів до бюджету, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, суд, за відсутності доказів, не може робити припущення щодо подальшого розподілу цієї частини коштів після їх стягнення з рахунку позивача на рахунок Шевченківського ВДВС м. Львова у АТ "Ощадбанк", а саме чи були вони в подальшому зараховані, і в якій пропорції, до Державного бюджету України, як виконавчий збір, витрати виконавчого провадження чи на інші цілі, або не були зараховані до Державного бюджету України.
Щодо тверджень скаржника, що Міжрегіональне управління не має юридичного впливу на розподіл коштів, які є предметом даного спору та вважає, що є неналежним відповідачем у даних спірних правовідносинах, колегія суддів враховує таке.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови: від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5); від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц; (пункт 80); від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45); від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75); від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1); від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55); від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).
В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Це не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема, Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
Також скаржник помилково у апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем не дотриманий спеціальний позасудовий порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно із загальними положеннями Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання; помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.
Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку стягнуто до бюджету з позивача, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.
У даному випадку кошти, які отримані державним бюджетом внаслідок пред`явлення до примусового виконання постанов відповідача, в подальшому скасованих, не є помилково чи надмірно зарахованими, а є саме безпідставно отриманими та такими, що утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави, а тому колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції, що на спірні правовідносини не поширюється дія Порядку № 787.
Отже, на спірні правовідносини поширюються приписи ст. 1212 ЦК України.
Як вже зазначалось вище, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Згідно правових висновків, наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.
За змістом абзацу 1 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Оскільки рішенням № ПЗ/2/1556-25 від 06.03.2025 Південно-Західного міжрегіонального управління з питань праці скасовано постанови: від 04.12.2024 № 104-ДПС, від 18.12.2024 №112-ДПС, від 26.12.2024 № 119-ДПС, від 08.01.2025 №1-ДПС, на підставі яких з позивача було стягнуто та зараховано до Державного бюджету штраф в загальному розмірі 1 600 000,00 грн, колегія суддів констатує наявність правових підстав про задоволення заявлених ТОВ "Спешлтех" позовних вимог до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в частині стягнення з державного бюджету безпідставно набутих грошових коштів в сумі 1 600 000,00 грн.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно зі статтею 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як видно з матеріалів справи, 07.05.2026 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" до суду першої інстанції від представників ТОВ "Спешлтех" надійшли такі клопотання: - від адвокатки Кропивницької У.М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. та їх стягнення у розмірі, пропорційному до розміру задоволених позовних вимог; - від адвоката Сороки О.Є. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (т.2, а.с. 20-22, 31-33).
08.05.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просило суд відмовити у задоволенні клопотання представника ТОВ "Спешлтех" Кропивницької У.М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі (т. 2, а.с.41-44).
11.05.2026 до місцевого господарського суду від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просило суд відмовити у задоволенні клопотання представника ТОВ "Спешлтех" Сороки О.Є. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі (т. 2, а.с. 60-62).
Отже, у передбачений ч.8 ст.129 ГПК України строк, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якому позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем, через свого представника - адвоката Кропивницьку У.М. подано наступні копії документів: - договору про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024; - акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024; - детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги по справі № 909/92/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення коштів (договір про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024) (т. 2, а.с. 23-25).
Пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що Адвокат приймає на себе доручення по наданню Клієнту правової допомоги та представництву інтересів Клієнта перед усіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування, в органах, установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, усіх судових та правоохоронних органах України, а Клієнт зобов`язується оплатити Адвокату гонорар та фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору за надання передбачених договором послуг Клієнт виплачує Адвокату гонорар, розмір якого визначається сторонами за їх спільною домовленістю. Детальна вартість наданих Адвокатом послуг та порядок оплати можуть бути погоджені сторонами додатково. Здавання послуг Адвокатом та приймання їх результатів Клієнтом оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами договору (п. 3.3 договору).
Пунктом 3.5 договору погоджено, що розрахунки за договором здійснюються на підставі виставленого рахунку та підлягають оплаті не пізніше 3 днів з моменту його отримання Клієнтом.
Адвокат Кропивницька Уляна Миколаївна та ТОВ "Спешлтех" (Клієнт) на виконання умов договору про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024 склали акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно вказаного акта Адвокат надав Клієнту правову допомогу відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024, а саме: 1) підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування та збір доказів, аналіз судової практики; вартість послуги - 2000 грн; 2) складання, оформлення та надсилання позовної заяви; вартість послуги - 4000 грн; 3) складання, оформлення та надсилання інших процесуальних документів, відповідь на відзив, клопотання, заяви; вартість послуги - 3000 грн; 4) складання, оформлення та надсилання досудової претензії; вартість послуги - 1000 грн.
В акті зазначено, що Клієнт підтверджує факт отримання зазначених послуг та не має претензій щодо їх обсягу, якості та строків виконання. Згідно детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги у справі № 909/92/26 загальний розмір витрат Адвоката наданих Клієнту складає 10 000,00 грн.
Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем, через свого представника - адвоката Сороку О.Є., подано такі копії документів: - договору про надання правової допомоги № 20 від 20.02.2026; - акта здачі-приймання наданих послуг від 05.05.2026 (т. 2, а.с. 34-35).
Матеріалами справи підтверджено, що 20.02.2026 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Сорокою Орестом Євгеновичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 20.
Пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що Адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів, подання (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта у будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої влади, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної податкової служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції тощо з будь-яких питань.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу може бути визначений у додатку до нього та/або у акті наданих послуг (п. 3.1 договору).
05.05.2026 Адвокат Сорока Орест Євгенович та ТОВ "Спешлтех" (Клієнт) склали акт про те, що на підставі договору про надання правової допомоги № 20 від 20.02.2026 надані наступні послуги: участь у судових засіданнях - 22.04.2026, 05.05.2026; підготовка до судових засідань; вивчення матеріалів судової справи, законодавства України та судової практики у справі № 909/92/26. Загальна вартість робіт (послуг) складає 5 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів зауважує, що, виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірними з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Місцевий господарський суд, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвокатів в сукупності з матеріалами справи, встановив, що заявлені витрати є неспівмірними з обсягом виконаної роботи та складністю справи.
Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів позивача, складає 12 000,00 грн., оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з наданою адвокатами правничою допомогою.
При цьому, місцевий господарський суд підставно врахував, оскільки у справі №909/92/26 позов задоволено частково (1 600 000,00 грн. із заявлених 1 764 120,00 грн., тобто в пропорції 90,70 %), то з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 884,00 грн. (8000 грн Ч 90,70%) +(4000 грн Ч 90,70%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог та виходячи з розміру витрат, які за висновком суду підлягають розподілу між сторонами.
Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявниками (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 10 884,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 та додаткового рішення від 18.05.2026 у справі №909/92/26.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
У даній справі суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, прийняв законні та обґрунтовані судові рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 244, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
у х в а л и в:
1. Апеляційні скарги Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 22.05.2026 та від 27.05.2026 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у справі № 909/92/26 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень:
http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук