УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/92/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (Горпинюк І.Є.)
від 05.05.2026
на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області (Горпинюк І.Є.)
від 18.05.2026
на постанову Західного апеляційного господарського суду (Кравчук Н.М.,
Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
від 08.09.2026
та на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду (Кравчук Н.М., Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
від 18.09.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешлтех"
до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано- Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області
про стягнення 1 764 120,00 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешлтех" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення з Державного бюджету України безпідставно набутих грошових коштів в сумі 1 764 120,00 грн.
2. Позов обґрунтований тим, що Відповідач ухвалив ряд постанов про застосування щодо Позивача штрафних (фінансових) санкцій, які одразу ж було передано на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі постанов про застосування щодо Позивача штрафних (фінансових) санкцій було відкрито виконавчі провадження. Позивач оскаржив постанови Відповідача, за результатами розгляду яких Відповідачем скаргу Позивача задоволено у повному обсязі, постанови від 04.12.2024 № 104-ДПС, від 18.12.2024 №112-ДПС, від 26.12.2024 № 119-ДПС, від 08.01.2025 №1-ДПС, на підставі яких відкрито виконавчі провадження №76974086, №77034339, №77506526, №77148594, скасовано (рішення №ПЗ/2/1556-25 від 06.03.2025). Однак, Відповідач своєчасно не направив на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України рішення про скасування вищезгаданих постанов. Водночас, у межах відкритих виконавчих проваджень з рахунку Позивача безпідставно стягнуто кошти в сумі 1 764 120,00 грн. Зазначені кошти Позивачу не повернули з Державного бюджету України, не зважаючи на звернення як до Відповідача так і до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
3. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 05.05.2026, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 08.09.2026 у справі №909/92/26, позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь Позивача 1 600 000,00 грн безпідставно набутих коштів, стягнутих на виконання постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 104-ДПС від 04.12.2024, № 112-ДПС від 18.12.2024, № 119-ДПС від 26.12.2024 та № 1-ДПС від 08.01.2025, винесених Відповідачем.
4. Господарський суд Івано-Франківської області додатковим рішенням від 18.05.2026, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 08.09.2026 у справі №909/92/26, клопотання Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 10 884,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатів Кропивницької Уляни Миколаївни та Сороки Ореста Євгеновича. В задоволенні інших клопотань відмовив.
5. Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 18.09.2026 клопотання Позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. 25 вересня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026, постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 та на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 у справі №909/92/26, в якій просить:
- касаційну скаргу Скаржника прийняти до розгляду та відкрити касаційне провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026, постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 у справі №909/92/26 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким касаційну скаргу задовільнити повністю;
- судові витрати залишити за Позивачем.
7. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
8. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
9. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
10. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
11. З огляду на наведене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітку вказівку на норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень;
пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
12. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів, про це акцентував Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.04.2024 у справі №127/12240/22, яке не враховане судами.
13. Крім того, в касаційній скарзі відсутні обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки Скаржник чітко не зазначив, які саме докази не дослідили суди попередніх інстанцій, що враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.
14. З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом викладення належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
15. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026, постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 у справі №909/92/26 залишити без руху.
2. Надати Південно-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, у спосіб, визначений у цій ухвалі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська