СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Харків Справа №905/250/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - не з`явився;
відповідача - Щур А.А. (адвокат), ордер серія ВС№1445668 від 06.02.2026 року, свідоцтво №21/1881 від 31.01.2019 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги відповідача - Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» (вх.№1458Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 42086719; адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 4-Д),
до Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» (код ЄДРПОУ 26011107; адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39),
про стягнення 41814,18 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду Донецької області через підсистему Електронний суд з позовною заявою про стягнення з Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» заборгованості за спожиті послуги з постачання електричної енергії у розмірі 41689,79 грн та нарахованих 3% річних за період з 10.01.2026 року по 28.02.2026 року у розмірі 124,39 грн, крім того 2662,40 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1566 в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії за грудень 2025 року - січень 2026 року.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26 (повне рішення складено 16.06.2026 року, суддя Величко Н.В.) позов задоволено.
Стягнуто з Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області (код ЄДРПОУ 26011107, адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 42086719, адреса: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 4Д) заборгованість в розмірі 41814,18 грн, з яких: 41689,79 грн - борг за спожиту у грудні 2025 року - січні 2026 року електричну енергію, 124,39 грн - 3% річних, крім того судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26;
- прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення заборгованості за електричну енергію відмовити повністю;
- судові витрати у справі покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що наявність у матеріалах справи копій лише роздруківок комерційної пропозиції та публічного договору не є достатнім доказом того, що відповідач був ознайомлений саме з цією редакцією, приєднався саме до неї та погодив умови щодо строку оплати, оплати незалежно від отримання рахунку, формування рахунків через «Особистий кабінет» та застосування п. 5.1-5.3 комерційної пропозиції. Вважає, що оскільки судом не встановлювалось, чи відповідач прийняв саме ті редакції комерційної пропозиції та договору, які були надані до справи, а також не з`ясовано, чи зазначені документи оприлюднювались позивачем взагалі, суд не мав підстав використовувати їх положення для встановлення строку оплати; дати початку прострочення; підстав для нарахування 3% річних; висновків про те, що факт отримання рахунку не має значення для справи.
Також відповідач зазначає, що позивач був повідомлений про зміну власника об`єкта ще у 2023 році, що було підставою для припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем. Стверджує, що право власності на будівлю за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 39/12, було відчужено відповідачем ще 15.12.2021 року на користь іншої юридичної особи, та повідомлено позивача листом від 13.07.2023 року. Вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 13.07.2023 року разом із належним державним витягом про відчуження нерухомості є належним та достатнім юридичним фактом, який у силу імперативних вимог абзацу 2 пункту 4.27 ПРРЕЕ припинив достроково дію договору постачання електричної енергії №1566 на відповідний об`єкт в частині постачання та розподілу.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки листу позивача від 19.07.2023 року №4/5982, в якому позивач зазначав, що спірне приміщення використовується третіми особами, та рекомендував відповідачу звертатися до військового командування. На думку відповідача, нарахування позивачем плати за грудень 2025 року та січень 2026 року відповідачу прямо суперечить статті 714 Цивільного кодексу України, яка пов`язує обов`язок оплати енергетичних ресурсів виключно з фактом прийняття (фактичного споживання) ресурсу саме відповідним споживачем.
Заявник апеляційної скарги також повідомляє про неотримання рахунків та актів приймання-передачі. Зазначає, що у наданих позивачем в додатках до позовної заяви звітах доставки електронної пошти зазначено про відсутність підтвердження про доставлення електронних повідомлень, в матеріалах справи відсутні докази одержання відповідачем електронних повідомлень позивача.
Відповідач зазначає, що надані позивачем рахунки та акти приймання-передавання електроенергії за грудень 2025 та січень 2026 року підписані виключно позивачем в односторонньому порядку, без підпису відповідача та без будь-якого підтвердження їх отримання відповідачем або надсилання відповідачу; докази реєстрації відповідача в електронному кабінеті відсутні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» на рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 27.07.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом). Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/250/26.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи у підсистемі Електронний суд і доставлена їм 07.07.2026 року після 17 год., тобто вважається врученою 08.07.2026 року.
10.07.2026 року матеріали справи №905/250/26 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
23.07.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Релігійній організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26 залишити без змін.
27.07.2026 року від відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» у справі №905/250/26 у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 року задоволено клопотання Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» та призначено справу №905/250/26 за апеляційною скаргою відповідача - Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» на рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26 до розгляду на 31.08.2026 року на 12:00 год. Ухвалено повідомити учасників справи про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні.
Вказана ухвала суду від 17.08.2026 року була направлена учасникам справи у підсистемі Електронний суд і доставлена їм 18.08.2026 року
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача у судове засідання не з`явився - до відеоконференції не приєднався, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що участь представника позивача у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, з огляду на приписи ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 року №429 ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
01.01.2019 року Релігійна організація «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» приєдналася до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» шляхом фактичного споживання електроенергії за місцезнаходженням об`єкту (зал царства) Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого (раніше вул. 19 Партз"їзду), 39-12 та здійснення оплати на умовах Комерційної пропозиції «Комунально-технічна».
Згідно з умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
У відповідності до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
Згідно п. 5.5 договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору).
Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до п. 5.1 комерційної пропозиції до договору розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк вказаний в рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та не може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжними документами самостійно оформленим споживачем (п.5.3 комерційної пропозиції).
Відповідно до п. 10.3. комерційної пропозиції договір укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії.
Матеріали справи містять лист №64/2524-вих від 23.02.2026 року, в якому АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» повідомило позивача, що «на теперішній час між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та РО «РГ Свідків Єгови м. Краматорська» (ЄДРПОУ 26011107), укладений та діє договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1566 від 01.01.2019 року. Місцезнаходження об`єкту (зал царства): Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39-12.
За твердженням позивача, на виконання договору ним було поставлено відповідачу електричну енергію у грудні 2025 року в обсязі 5824кВт*год. та у січні 2026 року в обсязі 3888 кВт*год., що підтверджується інформацією щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку, які надані оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку), АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».
Матеріали справи містять рахунки: №1566 від 04.01.2026 року за грудень 2025 року на суму 25159,68 грн, №1566 від 05.02.2026 року за січень 2026 року на суму 16796,16 грн та акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) від 31.12.2025 року за грудень 2025 року, від 31.01.2026 року за січень 2026 року.
Вказані акти підписані лише з боку позивача.
Також за даними позивача, на особовому рахунку споживача утворилась переплата з платежів, здійснених в попередніх періодах, яка складає 266,05 грн, а отже за спірний розрахунковий період заборгованість складає 41689,79 грн.
В матеріалах справи також наявний лист «Про коригування призначення платежу» який адресований позивачу, за договором №1566 від Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області. Зі змісту листа вбачається, що 20.06.2025 року було здійснено оплату за п/д №768741262 на суму 13300,00 грн, платник ОСОБА_1 з призначенням платежу «Сплата за електроенергію». Відправник просить цю оплату вважати оплатою за спожиту електроенергію по договору №1566 Релігійна організація «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області.
У подальшому, платіж від 30.11.2025 року від ОСОБА_1 у розмірі 10600,00 грн, з урахуванням зазначеного у листі, був врахований позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача за попередні періоди, а залишок у розмірі 266,05 грн враховано при розрахунку заборгованості за спірний період.
Проте відповідачем не було погашено заборгованість в межах договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом про стягнення боргу за спожиту електроенергію з урахуванням нарахованих 3% річних від простроченої суми.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень та належних і допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії за спірні періоди в обсягах, які визначені позивачем, строк оплати за вказаними рахунками на теперішній час є таким, що настав.
Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої та використаної електричної енергії у грудні 2025 року - січні 2026 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що він є арифметично та методологічно вірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин визначаються Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312.
Відповідно до пункту 3.1.5. ПРРЕЕ електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному веб-сайті, про що повідомити Регулятора.
Згідно з п. 3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Згідно з п. 3.2.6 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції (додаток до договору).
Відповідно п. 4.1 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Суд зазначає, оскільки споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення договору з електропостачальником не допускається, договір укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Договірні документи (договір та комерційна пропозиція) є публічними і розміщенні на офіційному сайті постачальника https://dn.yasno.com.ua/, https://static.yasno.ua/assets/assets/2_6_KP_Komunalno_tehnichna_DEP_07_24_c44813d3a3.pdf, тож, споживач має доступ до документів на постійній основі у редакції станом на дату його укладення.
Відповідно до пункту 2.1.7. ПРРЕЕ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт.
Матеріали справи не містять заяви відповідача щодо його незгоди приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.
Суд зазначає, що надана до матеріалів справи виписка по рахунку ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», складена 22.12.2018 року, засвідчує, що відповідачем здійснено оплату у розмірі 4536,00 грн із призначенням «попер. плата за акт. електроен. зг.дог.1566 в т.р ПДВ-756,00. Плат. РО «Реліг. Громада свідків Єговистів Краматорська»
Разом з тим, суд також звертає увагу на лист «Про коригування призначення платежу» який адресований позивачу, за договором №1566 від Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області, у якому зазначається, що 20.06.2025 було здійснено оплату за п/д №768741262 на суму 13300,00 грн., платник ОСОБА_1 з призначенням платежу «Сплата за електроенергію» і відправник просить цю оплату вважати оплатою за спожиту електроенергію по договору №1566 Релігійна організація «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є чинним (на час виникнення спірних правовідносин), в судовому порядку недійсним визнано не було, а укладення договору між сторонами здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору до виконання.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від АКО, (функції якого виконує ОСР) в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 5.2. комерційної пропозиції рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
Пунктом 5.3. комерційної пропозиції у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду (отримання) в сервісі «Особистий кабінет» (п. 5.8. комерційної пропозиції).
Відповідно до п.п. 15 п.5.2.2. ПРРЕЕ постачальник електричної енергії зобов`язаний, в тому числі, забезпечити на своєму офіційному веб-сайті можливість створення особистого кабінету споживача.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що особистий кабінет YASNO (ТОВ «Донецькі енергетичні послуги») для юридичних клієнтів-споживачів електричної енергії, розташований на офіційному сайті позивача за посиланням https://mybiz.dn.yasno.com.ua. - це безкоштовний веб-сервіс, що надає можливість уповноваженому представнику споживача отримати доступ до всіх даних про фактичне споживання електроенергії, нарахування та розрахунки по особових рахунках споживача.
Колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено, що споживач мав можливість самостійно формувати рахунок щодо фактичного споживання, безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії, а також мав можливість перегляду (отримання) інформації щодо виставленого рахунку в сервісі «Особистий кабінет».
Фактичне виконання позивачем зобов`язання щодо постачання відповідачу електричної енергії у грудні 2025 року в обсязі 5824кВт*год. та у січні 2026 року в обсязі 3888 кВт*год. підтверджується інформацією щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку, які надані оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».
Так, у відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», як оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку підтвердив фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за спірний період.
Відповідно до п. 2.2. комерційної пропозиції на момент публікації цієї КП відповідні ціни для побутових споживачів встановлені Додатком 3 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №483 та становлять: фіксована ціна на електричну енергію в гривнях за 1 кВт*год - без податку на додану вартість - 3,6; податок на додану вартість - 0,72; з податком на додану вартість - 4,32.
Отже, відповідач мав можливість дізнатися з Особистого кабінету інформацію щодо обсягів споживання електричної енергії за спірний період, доступ до якої він мав.
Щодо не підписання відповідачем акта приймання-передавання колегія суддів виходить із того, що такий акт, складений лише позивачем, не може самостійно і без урахування інших доказів безумовно підтверджувати спірний обсяг. У договорі та комерційній пропозиції відсутня умова, за якою неповернення підписаного акта автоматично означає безумовне погодження споживачем усіх зазначених у ньому даних. Водночас відсутність підпису відповідача також не означає, що акт повинен бути виключений із числа доказів. Верховний Суд у пунктах 6.12- 6.13 постанови від 16.08.2023 року у справі №914/131/22 зазначив, що правові наслідки створює сама господарська операція, тоді як неналежне оформлення первинного документа, зокрема його не підписання другою стороною, не є безумовним доказом відсутності відповідної операції.
У цій справі акт є не єдиним і не визначальним доказом обсягу. Він узгоджується з даними ОСР, містить деталізацію за точками комерційного обліку, відповідає рахунку та не суперечить іншим прийнятим судом доказам. Тому не підписання акта відповідачем не спростовує обсягу, підтвердженого незалежними від одностороннього волевиявлення позивача даними оператора системи.
Отже, з урахуванням обізнаності відповідача про спожитий обсяг та ціну, що визначена в договорі, відповідач знав вартість електричної енергії, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів того, що використані позивачем дані, надані оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», є неповними чи недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача, тобто дані ніяким чином документально не спростував.
Отже, оскільки електрична енергія була передана та отримана споживачем у спірний період, обов`язок відповідача оплатити її вартість виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України) та не залежить від факту надсилання (або не надсилання) позивачем акту приймання-передачі природного газу.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не спростував факту споживання ним у грудні 2025 року - січні 2026 року електричної енергії в обсязі 5824 кВт*год та 3888 кВт*год відповідно за цим договором та наявної заборгованості у розмірі 41689,79 грн.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги про зміну власника об`єкта, що є підставою для припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем, колегія суддів зазначає таке.
Згідно пункту 4.27. ПРРЕЕ у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Наразі матеріали справи не містять доказів у підтвердження вчинення дій вказаних у відповідному пункті ПРРЕЕ.
Абз.2 вищевказаного пункту встановлює, що дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Відповідно до п.8.4 договору, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкті споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, споживач має звернутися до оператора системи та поінформувати постачальника.
Отже, відповідно до положень п. 4.27 ПРРЕЕ у разі припинення використання електроенергії або передачі об`єкта іншій особі споживач зобов`язаний повідомити про це електропостачальника та оператора системи та ініціювати припинення договору або зміну споживача.
Наявний у матеріалах справи лист відповідача (відповідь на претензію від 13.07.2023 року), на який посилається заявник як на підставу для припинення договірних відносин, не підтверджують обставини виконання приписів п. 4.27 ПРРЕЕ та не спростовує обов`язку споживача відповідно до вимог п. 4.27 ПРРЕЕ повідомити також оператора системи, та ініціювати припинення договору або зміну споживача.
Матеріали справи не містять жодних повідомлень від нового власника/користувача або від оператора системи розподілу щодо нового власника/користувача об`єктом споживача на адресу постачальника електричної енергії.
Так само матеріали справи не містять й листа споживача (відповідача) оператору системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» щодо факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.
Тож, в матеріалах справи відсутні докази виконання споживачем обов`язку, передбаченого п. 4.27 ПРРЕЕ, що унеможливлює посилання заявника на припинення договірних правовідносин.
Матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» від 15.04.2026 року №1/2218, в якому позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 30.04.2026 року на підставі отриманого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності іншим власником.
Втім, факт розірвання договору не звільняє відповідача від відповідальності за грошовими зобов`язаннями, які виникли за період грудень 2025-січень 2026 року.
Таким чином, позивачем заявлені вимоги щодо заборгованості за електричну енергію, яка виникла саме за період до припинення її постачання боржнику.
Слід звернути увагу, що у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки листу позивача від 19.07.2023 року №4/5982, в якому позивач зазначав, що спірне приміщення використовується третіми особами, та рекомендував відповідачеві звертатися до військового командування.
Натомість, колегія суддів зазначає, що як вбачається зі змісту вказаного листа, позивач лише запропонував звернутися до командування ЗСУ на території, на якій знаходиться об?єкт споживання, для отримання роз?яснення з приводу того, на якій підставі використовується дане майно та вирішення питання щодо надання державою компенсації витрат, які власник об??єкту поніс чи має понести, у зв?язку з таким використанням його майна. Також у листі було зазначено, що існує можливість звернення споживачем до командування ЗСУ з пропозицією укласти договір поруки або виконання зобов?язання 3-ю особою, в порядку статті 528 Цивільного кодексу України, за яким сплата за спожиту електричну енергію буде здійснена безпосередньо тим, хто споживав електричну енергію, і якщо така згода буде надана командуванням ЗСУ споживачу, то позивач може надати шаблон відповідного договору для швидкого його укладання та вирішення даного питання.
Колегія суддів зауважує, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №924/233/18.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі «Бендерський проти України» («Benderskiy v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, якими беззаперечно підтверджується користування електричною енергією за адресою Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39-12 у спірний період, з боку третіх осіб.
Тож, як обґрунтовано було зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності доступу та неможливості використання приміщення.
Апеляційним господарським судом встановлено обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову стосовно стягнення суми основного боргу, апелянтом не надано альтернативного розрахунку похідних вимог, лише заперечено правомірність їх нарахування.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, отже вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 року у справі №320/5115/17).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім було нараховано 3% річних від суми боргу за кожним актом, а саме з 10.01.2026 року по 28.02.2026 року за грудень 2025 року, що складає 102,30 грн, та за період з 13.02.2026 року по 28.02.2026 року за січень 2026 року, що складає 22,09 грн.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі строк виконання зобов`язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне його виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов`язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.
Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до договору та норм чинного законодавства, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 124,39 грн є законною та обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26 без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада свідків Єгови міста Краматорська (центр) Донецької області» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 року у справі №905/250/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 10.09.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук