СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Харків Справа №917/261/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
розглянувши матеріали справи №917/261/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістик-М», вул. Цибулька, 9, м.Новий Буг, Баштанський район, Миколаївська область, 55601,
до Державного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України», вул. Центральна 18, с.Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744,
про стягнення 2719495,07 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрологістик-М» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України» 2719495,07 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.03.2025 року договору поставки №01/03-2025.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.05.2026 року у справі №917/261/26 (повний текст складено 28.05.2026 року, суддя Ківшик О.В.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України» (вул. Центральна 18, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 00724904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістик-М» (вул. Цибулька, 9, м.Новий Буг, Баштанський район, Миколаївська область, 55601, код ЄДРПОУ 31160318) 1727978,70 грн основного боргу, 244047,40 грн пені, 48% річних у сумі 379492,53 грн, 49509,12 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 28812,33 грн.
В частині стягнення з відповідача 234021,00 грн основного боргу, 33051,46 грн пені та 51394,86 грн відсотків річних у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 року (повний текст складено 03.09.2026 року) у справі №917/261/26 рішення Господарського суду Полтавської області від 19.05.2026 року у справі №917/261/26 залишено без змін.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№7467 від 07.07.2026 року), в якому викладено вимогу про розподіл судових витрат, а саме стягнення з відповідача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Оскільки судом при прийнятті постанови по справі не вирішено питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд на підставі вказаної вище норми вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення (постанову) про розподіл витрат позивача.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вже зазначалось, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу вказано необхідність розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У судовому засіданні 24.08.2026 року представником позивача у судових дебатах здійснено відповідну заяву.
Таким чином, апелянтом дотримано вимоги статті 129 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрологістик-М» в особі директора Суторміна С.В. (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Центр-Лекс» в особі директора Гудзевич І.А. (далі - компанія) було укладено договір про надання юридичних послуг №01-11/24 (далі - договір).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:
- компанія зобов`язується надати клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити консультаційні та юридичні послуги (надалі - послуги), у тому числі, але не виключно: послуги з аналізу документів, судової практики, повного супроводу в судах України (п. 2.1 договору);
- послуги згідно цього договору надаються за конкретними запитами клієнта. Запити направляються як в усній, так і в письмовій формі. Послуги можуть також надаватися як в усній, так і в письмовій формах відповідно до вимог клієнта (п. 3.6 договору);
- в рамках виконання цього договору з метою представництва інтересів клієнта в суді між працівником компанії, що є адвокатом, може бути укладено відповідний договір про надання адвокатської допомоги (послуг) (п. 3.11 договору);
- в рамках дії цього договору клієнт укладає із працівниками компанії - адвокатами Гудзевич Інною Андріївною, Андросович Ганною Сергіївною відповідні договори про надання правових послуг адвоката, та надає їм відповідні довіреності (п. 3.12 договору);
- за надання компанією послуг клієнт сплачує компанії плату за надання послуг, що визначається за кожним конкретним запитом клієнта, та оформлюється додатковою угодою до даного договору (п. 4.1 договору);
- плата за послуги, надані відповідно до цього договору, здійснюється після підписання акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого компанією рахунку протягом трьох днів з дня надсилання такого рахунку (п. 4.2 договору);
- компанія направляє клієнту акт приймання-передачі послуг у двох примірниках. Клієнт підписує та повертає компанії один примірник такого акту або направляє на адресу компанії мотивовану відмову від його підписання протягом 3 (трьох) робочих днів після одержання акта. Датою приймання послуг вважається дата зазначена у відповідній графі акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3.1 та п. 4.3.2 договору);
- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 13.11.2027 (п. 8.1 договору).
06.07.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрологістик-М» в особі директора Суторміна С.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Центр-Лекс» в особі директора Гудзевич І.А. було укладено Додаткову угоду №2/3 до договору про надання юридичних послуг №01-11/24.
У додатковій угоді №2/3 до договору сторони узгодили доповнити п. 1 договору підпунктами наступного змісту:
- підпункт 1.1.1 «Компанія зобов`язується надати клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити консультаційні та юридичні послуги, у тому числі, але не виключно: послуги з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції по стягненню заборгованості із ДП «ДГ» «Степне» інституту свинарства і АПВ НААН» за договором поставки №01/03-2025 від 01.03.2025 року, справа №917/261/26. До вказаних послуг входить аналіз апеляційної скарги, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції (у разі необхідності).
- підпункт 1.1.2 «За надання компанією послуг, передбачених пп. 1.1.1 клієнт сплачує компанії плату за надання послуг, що становить 25000,00 грн».
Також позивачем надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №917/261/26. У даному описі зазначено що адвокат виконав роботи (надав послуги) з аналізу апеляційної скарги (1 година), підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу (4 години), участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (заплановано на 16.07.2026 року), підготовка відповідної заяви та направлення її до суду (1 година).
Адвокат Гудзевич І.А., котра представляла інтереси позивача у цій справі, є адвокатом (копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС№5641/10 наявна у матеріалах справи) та керівником ТОВ «Адвокатська компанія «Центр-Лекс».
На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав суду копії доказів: договір №1-11/2024 про надання юридичних послуг від 13.11.2024 року; додаткову угоду №2/3 від 06.07.2026 року; детальний опис виконаних робіт від 07.07.2026 року; рахунок №01/07-07/2026 від 07.07.2026 року; довіреності від 13.11.2024 року на Гудзевич І.А.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС№5641/10.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18)).
Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) та від 20.05.2026 у справі № 911/969/24.
Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21.
Суд враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
Згідно з ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону)
Відповідно до статті 19 вищевказаного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі №910/12876/19 від 15.06.2022 року.
Як вже зазначалось, у п. 1.1.2 додаткової угоди до договору сторони погодили розмір винагороди за надання правової допомоги і погодили саме фіксований розмір гонорару.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19, від 15 .06.2022 року у справі №910/12876/19).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 року у справі №911/969/24 суд виснував, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).
Відповідач не надав суду ні заперечення щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні заяви про зменшення їх розміру. Будь-яких заяв з цього приводу матеріали справи не містять.
Як вбачається з наведеного в описі переліку робіт, виконаних адвокатом, останні складають комплекс робіт з визначенням детального і послідовного переліку робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №917/261/26.
Оцінивши перелік наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі відповідає критеріям, встановленим ст. 126 ГПК України, а саме критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності.
Приймаючи до уваги наведене, Східний апеляційний господарський суд, детально проаналізувши всі докази, зважаючи на вищезазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови у справі №917/261/26 та стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн згідно умов розподілу передбаченого п.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Степне» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України» (вул. Центральна 18, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00724904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістик-М» (вул. Цибулька, 9, м.Новий Буг, Баштанський район, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31160318) 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук