Справа №2-747/11
Провадження № 2-зз/930/3/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
09 вересня 2026 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.
при секретарі Загребельному О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Немирів заяву заявника ОСОБА_1 про скасування забезпечення позову в цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
27 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що 21 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-747/11 було ухвалено заочне рішення, яким із неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 526,53 грн.
Також заявниця зазначила, що 22 липня 2011 року у вказаній цивільній справі судом постановлено ухвалу про накладення арешту на нерухоме майно.
Як зазначає заявниця, 19 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження 11620228 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про арешт нерухомого майна, об`єктом обтяження визначено все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
На підтвердження зазначених обставин до заяви додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заявниця посилається на те, що станом на час звернення до суду заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у неї відсутня, що підтверджується довідкою від 11 червня 2026 року.
При цьому, відповідно до зазначеної заявницею довідки, наявна заборгованість у розмірі 7 693,46 грн обліковувалася перед ТОВ «Капіталресурс». Як зазначає ОСОБА_1 , вказану заборгованість вона погасила 11 червня 2026 року, що підтверджується копією квитанції, доданою до заяви.
Посилаючись на повне виконання грошових зобов`язань, заявниця вважає, що обставини, які зумовили застосування заходів забезпечення позову, на цей час відпали, а необхідність у подальшому застосуванні арешту на нерухоме майно відсутня.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року у цивільній справі № 2-747/11, шляхом скасування арешту нерухомого майна, накладеного за реєстраційним номером обтяження 11620228, тип обтяження - арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження - все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду клопотання повідомлялися належним чином.
18.08.2026 року заявницею ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову за її відсутності, у якій вона просить заяву задовольнити.
Суд розглядає дане питання відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, подану заяву та додані до неї документи, дійшов висновку, що заява про скасування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з частиною шостою статті 158 ЦПК України відмова у скасуванні заходів забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування заходів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, суд виходить із того, що забезпечення позову є тимчасовим процесуальним засобом, спрямованим на гарантування можливості реального та ефективного виконання майбутнього судового рішення, а застосовані судом обмеження прав відповідача не мають безстрокового характеру.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Підставою для їх скасування, зокрема, є випадки, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися обставини, що зумовили його застосування.
Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, відповідно до якого забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) звернула увагу на те, що метою застосування заходів забезпечення позову є гарантування належного виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. При цьому конкретний захід забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечувати збалансованість інтересів сторін, можливість ефективного захисту прав позивача без безпідставного обмеження прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, а також можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 також зазначив, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб, встановленим судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Такі обмеження діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, з наведених правових позицій убачається, що сам по собі тривалий строк існування заходу забезпечення позову не є безумовною підставою для його скасування. Водночас суд при розгляді відповідної заяви має встановити, чи зберігається на час її розгляду мета, для досягнення якої такий захід було застосовано, чи виконано судове рішення, а також чи настали обставини, які свідчать про відпадання потреби у подальшому застосуванні відповідного заходу.
Таким чином, для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову заявник повинен довести наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість їх скасування, зокрема відпадання потреби у забезпеченні позову, зміну обставин, що зумовили його застосування, або інші обставини, які свідчать про відсутність необхідності у подальшому застосуванні відповідного заходу.
З огляду на наведене суд вважає за необхідне перевірити не лише доводи заявниці щодо виконання зобов`язань за кредитним договором, а й те, чи є обтяження з реєстраційним номером 11620228 саме заходом забезпечення позову, застосованим у цивільній справі № 2-747/11, та чи наявні передбачені законом підстави для його скасування.
Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд зазначає, що заявниця пов`язує необхідність скасування обтяження з реєстраційним номером 11620228 з ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року, якою, за її твердженням, було накладено арешт на належне їй нерухоме майно як захід забезпечення позову у цивільній справі № 2-747/11.
Разом із тим копії зазначеної ухвали суду до заяви не долучено.
Зі змісту долучених до заяви Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що підставою обтяження з реєстраційним номером 11620228 зазначено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 28708219 від 15 вересня 2011 року.
Таким чином, надані заявницею відомості не дають можливості встановити, що обтяження з реєстраційним номером 11620228 виникло саме на підставі ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року про забезпечення позову у справі № 2-747/11.
При цьому матеріали заяви не містять копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 28708219, відомостей про стан зазначеного виконавчого провадження, постанови про його закінчення, повернення виконавчого документа стягувачу або іншого документа, який би підтверджував припинення підстав для існування відповідного обтяження.
Отже, суд не має можливості встановити, на якій саме правовій підставі на цей час існує зареєстроване обтяження та чи належить вирішення питання про його скасування до повноважень суду саме в порядку, передбаченому статтею 158 ЦПК України.
Не підтверджено належними доказами і доводи заявниці про повне виконання зобов`язань, що були предметом розгляду у цивільній справі № 2-747/11.
Так, заявницею долучено довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 11 червня 2026 року, відповідно до якої станом на цю дату заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутня.
Водночас у цій же довідці зазначено, що права вимоги за кредитним договором були відступлені банком новому кредитору - ТОВ «Капіталресурс».
За таких обставин відсутність заборгованості безпосередньо перед АТ КБ «ПриватБанк» сама по собі не свідчить про повне виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо право вимоги за цим договором було відступлено іншій особі.
На підтвердження погашення заборгованості заявниця надала квитанцію про сплату на користь ТОВ «Капіталресурс» 7 693,50 грн.
Однак зазначена квитанція підтверджує лише факт перерахування заявницею грошових коштів на користь ТОВ «Капіталресурс» у зазначеному розмірі та не містить відомостей про повне погашення заборгованості за кредитним договором, заборгованості, стягнутої заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2011 року у справі № 2-747/11, або про припинення усіх зобов`язань ОСОБА_1 перед новим кредитором.
Інших доказів, зокрема довідки чи листа ТОВ «Капіталресурс» про повне погашення заборгованості, відсутність претензій до заявниці та припинення зобов`язань за відповідним кредитним договором, матеріали заяви не містять.
Отже, доводи заявниці про те, що обставини, які зумовили застосування заходів забезпечення позову, відпали у зв`язку з повним погашенням заборгованості, належними та достатніми доказами не підтверджені.
При цьому суд наголошує, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може ґрунтувати висновки на припущеннях щодо припинення заборгованості чи припинення підстав існування обтяження.
За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що заявницею не доведено наявності передбачених статтею 158 ЦПК України підстав для скасування заходів забезпечення позову, а тому заява задоволенню не підлягає.
Відмова у задоволенні заяви в даному випадку не перешкоджає заявниці повторно звернутися до суду з відповідним клопотанням у разі надання належних доказів, які підтверджуватимуть, що спірне обтяження є саме заходом забезпечення позову, застосованим у цивільній справі № 2-747/11, та що обставини, які зумовили його застосування, відпали.
Керуючись ст.ст. 158, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування забезпечення позову в цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: В.М. Алєксєєнко