Ухвала № 139634504 у справі № 757/38615/24 від 01.09.2026

УХВАЛА

Іменем України

01 вересня 2026 року

м. Київ

справа№ 757/38615/24

провадження № 61-10747ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.

вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою адвоката Пільха Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Аденіум» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Аденіум» (далі - ТОВ «НТ Аденіум») про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).

10 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 , як третьої особи з самостійними вимогами, надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , ТОВ «НТ Аденіум» про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 29 липня 2025 року Печерський районний суд міста Києва відмовив у прийнятті позовної заяви та вступі у справу третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «НТ Аденіум» про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю та стягнення безпідставно набутих грошових коштів у справі № 757/38615/24-ц.

Ухвалу мотивував тим, первісний позов та позов третьої особи із самостійними вимогами є різними за своєю правовою природою, обраним способом захисту, заявлені в них вимоги є різними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, а тому їх спільний розгляд є недоцільним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 13 липня 2026 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Сагайдака Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнив.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанову мотивував тим, що матеріально-правовим об`єктом спору в обох позовах виступають одні й ті самі грошові кошти, а задоволення вимог третьої особи повністю або частково виключає задоволення первісного позову, оскільки спростовує право первісного позивача одноособово вимагати повернення всієї суми безпідставно набутого майна.

Крім того, апеляційний суд зауважив, що цивільне процесуальне законодавство України не містить такого поняття та процесуального наслідку, як «відмова у прийнятті позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами» на стадії вирішення питання про вступ у справу, оскільки в разі недоцільності спільного розгляду або невідповідності вимогам закону така заява підлягає поверненню заявнику (статті 193-195 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги

12 серпня 2026 року адвокат Пільх А. В. в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через «Прийом громадян» касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2026 року, яку мотивував порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2026 року та передати справу до Печерського районного суду міста Києва для розгляду питання про повернення заявнику позовної заяви.

Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України.

За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України).

За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскаржених судових рішень Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Процесуальний порядок вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами та прийняття її позовної заяви врегульований нормами статті 195 ЦПК України, які відсилають до правил пред`явлення зустрічного позову. Необхідною умовою для допущення позову третьої особи до спільного розгляду з первісним позовом є наявність матеріально-правового зв`язку між ними, що визначається через поняття єдиного предмета спору.

Під предметом спору необхідно розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем, на відміну від предмета позову, що становить собою конкретну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18).

Предметом первісного позову є вимога про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 250 000,00 грн, які були перераховані ТОВ «НТ Аденіум» згідно з платіжною інструкцією від 13 вересня 2021 року № 18175419.

Третя особа у своєму позові заявляє самостійні вимоги щодо визнання цієї ж суми грошових коштів об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнення на свою користь половини цих коштів у розмірі 125 000,00 грн та відмови первісному позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріально-правовим об`єктом спору в обох позовах виступають одні й ті самі грошові кошти, а задоволення вимог третьої особи повністю або частково виключає задоволення первісного позову, оскільки спростовує право первісного позивача одноособово вимагати повернення всієї суми безпідставно набутого майна.

Апеляційний суд зазначив, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу, і якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то одержані за цим договором гроші або майно є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, а розірвання шлюбу не припиняє цього права щодо майна, набутого за час шлюбу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно вважав висновок місцевого суду, що вимоги третьої особи є абсолютно самостійними і не пов`язаними з первісним позовом, помилковим, оскільки обидва позови конкурують між собою за право володіння та стягнення одного й того самого об`єкта спору.

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, а розгляд пов`язаних між собою вимог в одному провадженні дозволяє заощадити час, забезпечує ефективний захист прав сторін та запобігає тривалим майновим конфліктам. Отже паралельний розгляд двох окремих спорів щодо визначення права на одні й ті самі грошові кошти у різних судових провадженнях може призвести до ухвалення взаємовиключних судових рішень, що прямо суперечить засадам правової визначеності (постанова Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 912/930/24).

Крім того, апеляційний суд доцільно зауважив, що цивільне процесуальне законодавство України не містить такого поняття та процесуального наслідку, як «відмова у прийнятті позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами» на стадії вирішення питання про вступ у справу, оскільки в разі недоцільності спільного розгляду або невідповідності вимогам закону така заява підлягає поверненню заявнику (статті 193-195 ЦПК України).

Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката Пільха Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Аденіум» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська