ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 вересня 2026 року Справа № 160/26216/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., перевіривши матеріали адміністративної справи №160/26216/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
31 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.09.2026 року до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення позивачем до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи вказане клопотання представника відповідача, суд виходить з такого.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, предметом спірних у даній справі правовідносин є трудовий спір щодо оплати праці позивача (виплати йому грошового забезпечення в належному розмірі).
Суд звертає, увагу, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України від 01.07.2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX частину першу та другу статті 233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України початок тримісячного строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, належних працівникові при звільненні, пов`язаний з одержанням письмового повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми. Таким чином, для висновку про пропуск цього строку необхідно встановити факт отримання відповідного повідомлення, його зміст та дату вручення.
Водночас відповідачем не доведено факту отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, або відповідних розрахунків, а також не надано доказів на підтвердження дати їх вручення. Саме по собі посилання на отримання позивачем щомісячного грошового забезпечення та наявність витягів із наказів не підтверджує доведення до його відома відомостей про склад і розмір усіх сум остаточного розрахунку.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/26216/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.О. Юрков