Справа №278/2687/26
УХВАЛА
10 вересня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до КП "Житомирводоконал" про порушення прав споживача, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою суду від 05.06.2026 року вказана цивільна справа прийнята до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Ухвалою суду від 08.07.2026 року було залишено без руху позовну заяву, надавши позивачу строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Позивачем 04.08.2026 була скерована до суду заява про скасування ухвали суду від 08.07.2026 року у зв`язку із втручанням сторонніх осіб у судовий розгляд, так як із жодною заявою про залишення позовної заяви без руху вона не зверталась; також наголосила, що визначені ухвалою недоліки були нею усунуті.
Відтак, судом була постановлена ухвала від 14.08.2026 року про виправлення описки в ухвалі суду від 08.07.2026 та продовження позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Розглянувши позовну заяву та наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що вона подана з порушенням вимог ЦПК України.
Статтею 175 ЦПК України передбачено ряд вимог, яким має відповідати позовна заява (ч. 3).
Оцінюючи заяву позивача від 04.08.2026 суд зазначає, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 зазначено, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Звертаю увагу, що Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
Водночас, судом враховано, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено декілька позовних вимог немайнового характеру, з метою захисту своїх порушених прав, а саме:
- щодо визнання недійсних проведених метрологічних досліджень,
- щодо визнання недійсною довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки,
- щодо визнання нарахувань за спожиту воду недійсними, що в силу приписів ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняє позивача від сплати судового збору.
Суд звертає увагу позивача на те, що нею також заявлені декілька позовних вимог майнового характеру, а саме:
- про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 2908,65 грн;
- про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2908,65 грн.
Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).
Отже, за змістом частини третьої статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №523/4124/21 від 07 лютого 2022 року.
Таким чином, вимога про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визначеної у грошовому вимірі, у спорі щодо захисту прав споживачів, є майновими вимогами, а отже, судовий збір за такі вимоги підлягає сплаті як за вимоги майнового характеру.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір у сумі 1331,20 грн та надати суду відповідну квитанцію.
Згідно заяви позивача від 04.08.2026, остання просила залишити відкритим питання про сплату судового збору до завершення розгляду справи, оскільки таке питання має бути вирішено судом при ухваленні остаточного рішення, а з урахуванням наявності доказів щодо вини відповідача, сплата судового збору повинна бути покладена на особу, яка буде визнана винною судом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Водночас, згідно положень ст. 5 ЗУ «Про сплату судового збору», визначеного вичерпний перелік осіб та підстав у зв`язку з якими відбувається звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, положення ст. 8 ЗУ «Про сплату судового збору» містить порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, що здійснюється судом ухвалою за клопотанням відповідної особи.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, у разі неможливості сплати судового збору при поданні позовної заяви або наявності підстав для звільнення від такої сплати, позивач має право звернутись із відповідним клопотанням, яке буде розглянуто судом у визначеному законом порядку.
Додатково, суд вважає за доцільне роз`яснити:
- положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України, яким передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві;
- про можливість звернення до фахівця в галузі права з метою якісної підготовки матеріалів для подачі до суду. За наявності пільг позивачка має змогу звернутись до центру безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає продовжити строк для усунення недоліків заяви, повторно залишивши без руху позовну заяву.
На підставі викладеного, керуючись статями 127, 185 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Продовжити позивачу строк для усунення недоліків на сім днів з дня вручення цієї ухвали, оскільки вказані в ухвалі суду від 08.07.2026 року недоліки позивачем ОСОБА_1 у повному обсязі усунені не були.
Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали у зазначений термін, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік