УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
10 вересня 2026 року
м. Київ
справа №120/2122/26
адміністративне провадження №К/990/40806/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року
у справі №120/2122/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01 січня 2026 року, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року №4695-IX (далі - Закон №4695-IX), урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14 липня 2025 року №821 (далі - Порядок №821);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01 січня 2026 року, без урахування Порядку №821.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року, закрито провадження у справі.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дзісь Андрій Романович, 31 серпня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 13 частини першої статті 294 КАС України передбачено можливість окремого від рішення суду оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушення положень статей 2, 5, 7, 170, 238, 382, 383 КАС України.
Скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявлені ним позовні вимоги стосуються виключно порядку виконання судового рішення у справі №120/13087/24 та мають вирішуватися із застосуванням спеціального механізму судового контролю, передбаченого статтями 382, 383 КАС України, а не шляхом подання окремого адміністративного позову.
На переконання скаржника, у справі №120/13087/24 предметом судового розгляду було право позивача на перерахунок та виплату пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, тоді як у справі №120/2122/26 спір виник у зв`язку із застосуванням відповідачем Порядку №821, який не був предметом судового розгляду у справі №120/13087/24 та застосування якого, на думку скаржника, зумовило виникнення нових спірних правовідносин.
У зв`язку із цим скаржник вважає, що застосування відповідачем Порядку №821 при виплаті пенсії створило нові спірні правовідносини, які не охоплюються виконанням судового рішення у справі №120/13087/24 та можуть бути предметом самостійної перевірки адміністративним судом.
Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення процесуального закону щодо тотожності позовів, оскільки нетотожність хоча б одного з елементів - сторін, предмета або підстав позову - виключає можливість висновку про тотожність спорів. На підтвердження цих доводів скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №9901/431/18, та Верховного Суду, викладені у постанові від 06 лютого 2023 року у справі №140/559/22.
Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25, у якій сформульовано висновок про те, що спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень Порядку №821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.
Водночас скаржник звертає увагу на те, що ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2026 року справу №580/490/26 передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25, з огляду на відмінність цього висновку від правового підходу, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі №620/13341/25 щодо належного процесуального способу захисту прав особи у правовідносинах, які виникли у зв`язку із застосуванням Порядку №821 під час виконання судового рішення.
Крім того, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 30 січня 2026 року у справі №200/3972/25 на підтвердження доводів про можливість виникнення нових позовних вимог, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
На думку скаржника, закриття провадження у цій справі фактично позбавило його можливості оскаржити дії суб`єкта владних повноважень, які він вважає новим самостійним порушенням його прав, у зв`язку із чим судами першої та апеляційної інстанцій порушено гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій положень статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та дотримання положень статей 2, 5, 7, 170, 238, 382, 383 КАС України під час вирішення питання щодо можливості розгляду заявлених позивачем вимог у порядку окремого позовного провадження, а також перевірки доводів скаржника щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №9901/431/18, від 06 лютого 2023 року у справі №140/559/22, від 30 січня 2026 року у справі №200/3972/25 та від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) серії НОМЕР_1 , колегія суддів дійшла висновку, що він є особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №120/2122/26 на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на ризики використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів без належної перевірки отриманих результатів (ухвали від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25).
Використання штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону. Водночас незалежно від способу підготовки документа особа, яка подає його до суду, відповідає за достовірність наведених відомостей і коректність посилань на нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки. Подання неперевірених або недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення чи правові висновки, яких відповідні рішення не містять, за наявності передбачених законом підстав може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами або зловживання ними та мати процесуальні наслідки, встановлені КАС України.
Суд також звертає увагу на необхідність реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 , для якого реєстрація електронного кабінету не є обов`язковою, зареєструвати електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Керуючись статтями 44, 45, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі №120/2122/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
2. Витребувати із Вінницького окружного адміністративного суду матеріали справи №120/2122/26.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів та роз`яснити, що подання недостовірних відомостей за наявності передбачених законом підстав може мати процесуальні наслідки, встановлені КАС України.
6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа