Справа № 442/2577/26 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/811/2812/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
08 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Шандри М.М.
Суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2026 року позов задоволено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу 14 липня 2026 року в електронній формі через електронний кабінет
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2026 року залишено без руху та надано апелянту строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із наведенням інших поважних підстав пропуску цього строку та належними доказами на підтвердження вказаного та для сплати судового збору.
Від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року ОСОБА_1 продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із наведенням інших поважних підстав пропуску цього строку та належними доказами на підтвердження вказаного на десять днів з дня отримання апелянтом копії ухвали про продовження строку на усунення недоліків.
03 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. У поданій заяві апелянт зазначає, що у період встановленого законом строку на апеляційне оскарження вона перебувала у м. Києві, де втратила мобільний телефон, який використовувала для зв`язку, отримання повідомлень і підтвердження входу до електронних сервісів, тому не мала фактичної можливості своєчасно увійти до електронного кабінету та ознайомитися із текстом оскаржуваного рішення суду. Вказує, що після відновлення можливості комунікації та отримання професійної правничої допомоги вона реалізувала своє право на оскарження рішення суду. Звертає увагу, що під час її перебування у м. Києві мали місце неодноразові масовані атаки, що істотно ускладнило відновлення засобів зв`язку і своєчасне звернення за правничої допомогою.
Перевіривши вказане клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у справі відсутні, виходячи з такого.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення суду складено 08 травня 2026 року, тому апелянт, подавши апеляційну скаргу 14 липня 2026 року, пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду, який сплив 08 червня 2026 року.
ОСОБА_1 є відповідачем у цій справі, має зареєстрований електронний кабінет та, як убачається із документів у справі № 442/2577/26, які наявні в системі «Електронний суд», отримала копію оскаржуваного рішення суду в електронному кабінеті 10 травня 2026 року. Крім цього встановлено, що 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 отримала в електронному кабінеті також копію ухвали про відкриття провадження у цій справі та призначення справи до розгляду на 08 травня 2026 року.
У поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 покликається на те, що у період встановленого законом строку на апеляційне оскарження вона перебувала у м. Києві, де втратила мобільний телефон, який використовувала для зв`язку, отримання повідомлень і підтвердження входу до електронних сервісів, тому не мала фактичної можливості своєчасно увійти до електронного кабінету та ознайомитися із текстом оскаржуваного рішення суду.
Разом з тим, всупереч положенням частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, заявником не надано належних доказів на підтвердження цих доводів.
Доданий до заяви посадковий документ свідчить лише про відправлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із м. Києва до м. Дрогобича та не підтверджує факту її перебування у м. Києві у період встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Жодних інших доказів на підтвердження доводів заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в тому числі щодо втрати мобільного телефону, апелянтом не надано.
Отже, апелянт не довела наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду у цій справі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою після спливу двох місяців з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та не навела поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2026 року слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2026 року - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий
Судді