УХВАЛА
9 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 522/16379/17
провадження № 61-10753св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Карпенко С. О.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, ОСОБА_3 , про встановлення нікчемності заяви про скасування заповіту і нікчемності заповіту, скасування та вилучення запису, визнання права на спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2023 року, ухвалене
у складі судді Шенцевої О. П., та постанову Одеського апеляційного суду від 4 червня 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська В. В., ОСОБА_3 , про встановлення нікчемності заяви про скасування заповіту і нікчемності заповіту, скасування та вилучення запису, визнання права на спадкування.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 9 червня 2023 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
9 вересня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру
АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаної квартири.
Перевіривши заяву про забезпечення позову, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Велика Палата Верховного Суду викладала висновок про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20)).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22).
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання рішення суду або його невиконання в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову вважатиметься підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
За правилом частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2026 року
у справі № 925/632/19 зазначила, що оскільки під час розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову необхідним є встановлення наявності або відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин кожної конкретної справи, а для забезпечення позову має бути обґрунтовано підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, то вирішення цієї заяви безпосередньо пов`язано з необхідністю оцінки доказів і встановлення обставин, що не є притаманним для суду касаційної інстанції. У касаційному провадженні передбачена інша процедура, властива лише суду касаційної інстанції, - процесуальна можливість на стадії касаційного розгляду справи зупинити виконання або дію оскаржуваного судового рішення.
Вирішення питання про забезпечення позову правилами Глави 2 Розділу V ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.
Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій, Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.
В ухвалах від 15 січня 2025 року у справі № 755/12077/23
(провадження № 61-554ск25), від 13 лютого 2025 року
у справі № 715/3990/23 (провадження № 61-1070ск25), від 23 липня 2026 року
у справі № 204/3718/25 (провадження № 61-8479ск26), 4 серпня 2026 року
у справі № 361/2320/20 (провадження № 61-905ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також зазначав про відсутність правових підстав для вирішення процесуального питання забезпечення позову на стадії касаційного оскарження судових рішень.
За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову касаційний суд відмовляє.
Керуючись статтями 149, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, ОСОБА_3 , про встановлення нікчемності заяви про скасування заповіту і нікчемності заповіту, скасування та вилучення запису, визнання права на спадкування.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Судді С. О. Карпенко А. А. Калараш С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська