Унікальний номер справи 752/4303/26
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14716/2026
Головуючий у суді першої інстанції А. В. Слободянюк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
У Х В А Л А
10 вересня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., вирішив питання щодо дотримання вимог статті 354 ЦПК України апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором,
у с т а н о в и в :
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року задоволено заяву ТОВ «Світ Фінансів» про заміну сторони виконавчого провадження.
Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 11.07.2026 подала апеляційну скаргу з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України, який просить поновити вказуючи на поважні причини пропуску цього строку.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, 04.06.2026 за результатами розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження судом постановлено ухвалу у відсутності учасників справи (їх представників).
Згідно довідки про доставку електронного документа електронний примірник ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року доставлено до електронного кабінета Мелентєвої Т. Ю. 04.06.2026 о 22:30:42.
Ураховуючи положення ч. 6 ст. 272 ЦПК України, датою вручення скаржнику копії ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року слід вважати 05.06.2026, а тому останнім днем на подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.06.2026 у межах строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, було 22 червня 2026 року (перший робочий день після вихідних).
Разом з тим апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала до суду в електронній формі 11.07.2026, тобто з пропуском строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що про надходження до електронного кабінета оскаржуваної ухвали суду їй стало відомо 11.07.2026, а тому вона вказує, що саме цю дату слід вважати датою вручення їй копії оскаржуваної ухвали суду. Також скаржник вказує на те, що вона має зареєстрований в ЄСІТС кабінет, через який 23.04.2026 подавала до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неотриманням заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження, незважаючи на що суд розглянув заяву ТОВ «Світ Фінансів» по суті та постановив ухвалу.
Однак суд вважає, що наведене не може слугувати підставою для поновлення скаржнику пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, з огляду на таке.
Так, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Саме на скаржника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстрований кабінет в ЄСІТС, про що вона сама зазначала суду першої інстанції у поданій нею заяві про відкладення розгляду справи. Копію оскаржуваної ухвали скаржнику було доставлено до її електронного кабінету 04.06.2026, що узгоджується із положеннями статті 272 ЦПК України.
Таким чином, будучи обізнаною про розгляд судом заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження, ОСОБА_1 повинна була добросовісно виконувати свої процесуальні обов`язки як учасника справи, цікавитися рухом справи та перевіряти актуальну інформцію про рух справи в системі «Електронний суд», зокрема щодо ухваленого судом процесуального рішення за результатами розгляду поданого нею клопотання про відкладення розгляду справи. Та обстаивна, що про постановлену судом 04.06.2026 ухвалу скаржнику стало відомо лише 11.07.2026 при перевірці електронного кабінету не виправдовує пасивну процесуальну поведінку ОСОБА_1 як учасника справи.
Обставин, які б створили об`єктивні перешкоди ОСОБА_1 для вчинення процесуальних дій для своєчасної перевірки відомостей в електронному кабінеті ЄСІТС, та у подальшому подання апеляційної скарги на ухвалу суду у строк, визначений п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, тобто до 22.06.2026, матеріали справи не містять.
Відповідно до приписів ч. 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Цивільний процесуальний закон покладає на сторони обов`язок щодо добросовісності їх дій, оскільки вона сприяє встановленню дійсних прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов`язки сторін. Добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.
Так, виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що посилання скаржника як на поважну причину неможливості подання до суду апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року у визначений п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України строк, тобто до 22.06.2026, у зв`язку із її відсутністю у судовому засіданні 04.06.2026 та обізнаністю про оскаржувану ухвалу суду лише 11.07.2026, апеляційний суд прийняти не може, з навдених вище підстав.
Жодного доказу з приводу об`єктивної неможливості подання до суду апеляційної скарги у визначений законом строк (до 22.06.2026), скаржником надано не було.
Поновлення пропущенного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenkov. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyyv. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsyav. Ukraine), заява № 18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішенняпитання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагаєтьсявказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійсненняправосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи маютьрозраховувати на те, що ці норми будутьзастосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року подано із пропуском строку, визначеного положеннями статті 354 ЦПК України, а вказані причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження ухвали суду, зазначені в заяві про поновлення такого строку, не можуть бути визнані судом поважними з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Оскільки, апеляційна скарга на ухвалу суду подана скаржником із пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави пропуску, вказані нею в заяві про поновлення, визнані судом неповажними, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху для надання строку особі, яка подала апеляційну скаргу подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року. До заяви необхідно додати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне осркаження ухвали суду, на які скаржник буде посилатися у заяві.
Керуючись статтями 354, 356, 357 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року залишити без руху, надавши особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для подання заяви, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
Роз`яснити, якщо заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави будуть визнані неповажними, їй буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя
Л. Д. Поливач