Ухвала № 139677691 у справі № 757/33249/25 від 10.09.2026

Єдиний унікальний номер справи № 757/33249/25

Провадження № 22-ц/824/14056/2026

У Х В А Л А

10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 25 червня 2026 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також просив поновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що фактично дізнався про ухвалене судове рішення лише 25.07.2026 року з офіційного вебсайту Судової влади України. На переконання скаржника, у даному випадку наведені обставини підтверджують поважність причин строку на апеляційне оскарження.

Вказані доводи апелянта не були прийняті апеляційним судом та ухвалою Київського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року подана апеляційна скарга була залишена без руху у зв`язку з тим, що апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнання наведених ним причини пропуску строку поважними. Апелянту було надано строк для усунення виявлених недоліків - десять календарних днів з дня отримання ухвали суду, а саме для подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, а також необхідно було сплатити судовий збір.

Зазначеною ухвалою апелянту роз`яснено, що у випадку не усунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, а саме, якщо не буде подано заяву із зазначенням інших, ніж ті, що вже були розглянуті апеляційним судом, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, а у випадку неусунення у встановлений термін виявлених судом недоліків в частині сплати судового збору, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та такою, що підлягає поверненню.

На виконання ухвали суду апелянт надіслав до суду заяву про усунення недоліків в якій заявник зазначив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та послався на те, що апелянт ( ОСОБА_1 ) є фізичною особою та не володіє спеціальними правовими знаннями, необхідними для самостійного аналізу матеріалів справи, оцінки правової позиції та складання процесуальних документів відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Пропуск встановленого законом 30-денного строку апеляційного оскарження становить незначний термін та був зумовлений наступними поважними обставинами- залучення кваліфікованої правової допомоги та зміна представника. Після ознайомлення зі змістом рішення суду першої інстанції апелянт зрозумів складність справи № 757/33249/25-ц та необхідність залучення професійного адвоката для захисту своїх прав. Значний час у період з кінця травня по червень 2026 року був витрачений на пошук фахівця у галузі права, проведення консультацій, узгодження правової позиції та безпосередньо укладення Договору про надання правової допомоги Новопризначеному представнику (адвокату) знадобився додатковий час для вивчення матеріалів справи, аналізу судової практики та безпосередньої підготовки вмотивованого тексту апеляційної скарги. Апелянт діяв сумлінно, не мав наміру затягувати розгляд справи та звернувся до суду одразу після підготовки скарги за допомогою адвоката, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали справи, колегія судді вважає, що строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно з ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2026 року Печерським районним судом міста Києва розглянуто справу за участю представників позивача та відповідача.

Колегія суддів також зважає на те, що адвокат, який діяв в інтересах відповідача брав участь у судовому засіданні 09.02.2026 року та в даному судовому засіданні суд перейшов до стадії виготовлення тексту процесуального документу.

Так, відповідно до довідки про доставку електронного документа, документ в електронному вигляді «Рішення (в складі)» від 09.02.26 по справі 757/33249/25-ц, а також (за наявності) прикріпленні до нього файли було надіслано одержувачу ОСОБА_1 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (дана адреса зазначена у відзиві). Документ доставлено до електронної скриньки 22.05.2026 о 9:15:42 хв. (а.с.157). Також оскаржуване рішення доставлено ОСОБА_3 (представник відповідача в першій інстанції) на її електронну адресу.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі 759/14068/19, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу (постанова Великої Палати Верховного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2025 року у справі №120/379/21-а.

Відтак, днем вручення рішення є 22 травня 2026 року, перебіг строку на подання апеляційної скарги розпочався 23 травня 2026 року та закінчився 22 червня 2026 року.

При цьому апеляційна скарга подана 25 червня 2026 року.

Доводи апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема посилання на значний час, витрачений у період з кінця травня по червень 2026 року на пошук фахівця у галузі права, проведення консультацій, узгодження правової позиції та укладення договору про надання правової допомоги, колегія суддів відхиляє та визнає їх безпідставними. Оскільки, як убачається з долученого ордера від 19 березня 2026 року, договір про надання правової допомоги між відповідачем та адвокатом був укладений ще в березні 2026 року, тоді як оскаржуване рішення відповідач отримав 22 травня 2026 року. Отже, на момент отримання судового рішення договірні відносини між відповідачем та адвокатом, який подав апеляційну скаргу, уже існували, а тому посилання на необхідність пошуку адвоката та укладення договору в період після отримання рішення не підтверджується матеріалами справи та не може свідчити про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Посилання апелянта на те, що він не володіє спеціальними правовими знаннями, не може слугувати поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі №360/3398/21 наголосив, що відсутність у сторони юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку (пункт 38).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини поновлення строку на апеляційне оскарження не є належним мотивуванням поновлення цього строку. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/11452/19 вказав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, та підтверджували наявність у апелянта об`єктивних, непереборних, істотних перешкод для звернення з апеляційною скаргою, у встановлені ст. 354 ЦПК України строки, апелянтом у заяві про усунення недоліків не наведено, то за таких умов, колегія суддів вважає, що вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року виконані не були.

З огляду на вищевказане, апеляційний суд не вбачає наявності підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, зазначені доводи апелянта не обумовлюють поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та можуть призвести до порушення прав іншої сторони, викликати сумнів в об`єктивності суду, а посилання апелянта на гарантоване право на апеляційне оскарження без дотримання процедури саме по собі не може слугувати підставою для поновлення строку (справа «Устименко проти України» (Case of Ustimenko v. Ukraine) (Заява № 32053/13).

Рішенням від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Суд зобов`язаний прийняти і розглянути апеляційну скарги на судове рішення лише за умови дотримання скаржником вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо строків на апеляційне оскарження та за умови відповідності апеляційної скарги формі та змісту, як того вимагає ЦПК України. Наявність лише самої по собі апеляційної скарги не є безумовною підставою для її прийняття та відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на невиправлення апелянтом недоліків в ухвалі Київського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року, враховуючи, що апелянта при цьому було повідомлено про наслідки невиконання такої вимоги суду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько