УХВАЛА
11 вересня 2026 року
м. Київ
справа №990/392/26
адміністративне провадження №П/990/392/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі -Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М., Стародуба О.П., Чиркіна С. М.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії судів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ :
07 вересня 2026 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до Вищої кваліфікаційної комісії судів України (далі - відповідач, ВККС України), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 29.07.2026 № 105/зп-26 «Про затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду» у частині затвердження результатів оцінювання практичного завдання учасника добору ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи 0045234);
- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання про оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи 0045234) з урахуванням правових висновків суду, виявлених девіацій статистичних показників успішності другої групи від 30.10.2025 та усунення математичної нерівності у складі екзаменаційного органу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бевзенко В.М. - головуючий суддя, судді: Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стародуб О.П., Чиркін С. М.
Згідно із частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.
Зокрема частиною першою статті 266 КАС України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, Суд дійшов висновку, що її належить залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною п`ятою статті 160 КАС України визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява, зокрема, в ній зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Зі змісту мотивувальної частини поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що позивач наводить доводи щодо протиправності рішення відповідача від 05.08.2026 № 105/зп-26 «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду».
Натомість у резолютивній частині позовної заяви позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 29.07.2026 № 105/зп-26 «Про затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду» у частині затвердження результатів оцінювання практичного завдання учасника добору ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи 0045234).
Зазначене вказує на те, що така вимога є неконкретною, а отже, не відповідає вимогам статті 160 КАС України щодо змісту позовних вимог.
Таким чином, з огляду на вищевказане, Суд вказує на необхідності уточнення ОСОБА_1 , яке саме рішення відповідача (дата; номер) ним оскаржується.
Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом встановлено, що позивач не надав до позовної заяви доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3328 гривні.
З цією позовною заявою позивач звернувся до Суду у вересні 2026 року та заявив одну позовну вимогу немайнового характеру (основну та похідну), відповідно, за подання цієї позовної заяви підлягає сплаті судовий збір в сумі 1331,2 грн (3328 грн х 0,4).
Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовна заява подана через підсистему "Електронний суд" позивач має надати докази сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (1331,2 грн х 0,8).
Судовий збір сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - [рахунок приховано]
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Окрім того, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною восьмою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
З аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді чи під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, згідно з зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Отже, Суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви предмет позову у цій справі позивач визначив рішення відповідача від 29.07.2026 № 105/зп-26 та/або від 05.08.2026 № 105/зп-26.
Суд звертає увагу, що рішення ВККС України підлягають опублікуванню на її офіційному вебсайті Комісії (https://www.vkksu.gov.ua) і доступ до такої інформації є вільним.
Таким чином про наявність рішення відповідача від 29.07.2026 № 105/зп-26 та/або від 05.08.2026 № 105/зп-26 позивач мав об`єктивну можливість дізнатися 29.07.2026 та 05.08.2026 відповідно. Натомість із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 29.07.2026 № 105/зп-26 та/або від 05.08.2026 № 105/зп-26, звернувся до Суду лише 07.09.2026, тобто з пропуском строку передбаченого частиною восьмою статті 122 КАС України.
При цьому у позовній заяві ОСОБА_1 обмежився лише зазначенням у її резолютивні частині того, що просить поновити строк звернення до суду з цим позовом. Заяви про поновлення строку, передбаченого частиною восьмою статті 122 КАС України та доказів поважності причин його пропуску позивачем не надано.
Верховний Суд наголошує, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі заяви особи, в якій наведено поважність причин пропуску такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених вище недоліків шляхом:
- подання нової позовної заяви, у якій необхідно уточнити яке саме рішення відповідача (дата; номер) оскаржується позивачем;
- надання документа про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн, а у випадку наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, повідомити про такі підстави і надати належним чином оформлений документ (його копію), підтверджуючий ці підстави;
- надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами з наведенням обґрунтованих підстав пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 266 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії судів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачеві, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді: Н. В. Коваленко
В. М. Кравчук
О. П. Старордуб
С. М.Чиркін