УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
11 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 340/5595/25
адміністративне провадження № К/990/40162/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року (колегія у складі суддів Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., Іванова С.М.)
у справі № 340/5595/25
за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (далі - ОКВП «Дніпро-Кіровоград», позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП, відповідач, скаржник), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження НКРЕКП від 29.07.2025 № 121-р «Про усунення порушень обласним комунальним виробничим підприємством «Дніпро-Кіровоград»;
- визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 29.07.2025 №1149 «Про застосування санкцій до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано розпорядження НКРЕКП від 29.07.2025 № 121-р «Про усунення порушень Обласним комунальним виробничим підприємством «Дніпро-Кіровоград» в частині зобов`язання позивача до 31.12.2025 сплатити заборгованість за електричну енергію та надані послуги у сумі 26715,26 тис. грн (без ПДВ);
- визнано протиправним та скасовано пункт 2 постанови НКРЕКП від 29.07.2025 №1149 «Про застосування санкцій до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» в частині накладення на ОКВП «Дніпро-Кіровоград» штрафу у сумі 33 898,00 грн за порушення п. 2.1 (наявність заборгованості за спожиту електричну енергію) та пп. 9, 10 п. 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 307;
- визнано протиправним та скасовано п. 4 постанови НКРЕКП від 29.07.2025 № 1149 «Про застосування санкцій до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, здійснення заходів державного регулювання»;
- відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Надалі Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15.07.2026 задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2026, а натомість ухвалив нове - про задоволення позову повністю.
26.08.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НКРЕКП, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, а матеріали справи направити на новий розгляд до названого суду.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив п. 1 і 4 ч. 4 ст. 328 КАС України (з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України), обгрунтовуючи її неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме: п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану», ст. 2, 3 і ч. 6 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в частині, що регулюють питання визначення обсягу та меж дискреційних повноважень НКРЕКП при формуванні річного плану перевірок у прийнятті рішення про проведення планової перевірки в умовах воєнного стану, без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування, наведених у постановах від 28.02.2025 у справі № 320/3567/24 і від 24.06.2026 у справі № 320/20429/23.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право на касаційне оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною четвертою ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у визначених цією частиною випадках.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставою касаційного оскарження є, зокрема, застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, для належного обґрунтування підстави, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник має зазначити: яку саме норму права застосовано судом апеляційної інстанції; який саме висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права не враховано; у якій постанові Верховного Суду такий висновок викладено; а також обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що переглядається, та у справі, в якій Верховний Суд сформулював відповідний висновок.
При цьому саме на особу, яка подає касаційну скаргу, покладається обов`язок належним чином сформулювати та обґрунтувати підставу касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати замість скаржника передбачену статтею 328 КАС України підставу касаційного оскарження.
При оцінці подібності правовідносин підлягають врахуванню, зокрема, зміст спірних правовідносин, права та обов`язки їх учасників, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, умови застосування відповідних правових норм, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судами фактичні обставини. При цьому подібність правовідносин визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи, а відмінність фактичних обставин, які мають юридичне значення для застосування відповідної норми права, може зумовлювати неможливість застосування правового висновку Верховного Суду, сформульованого за інших обставин. Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування процесуальних норм, які передбачають подібність правовідносин як умову касаційного перегляду.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів належного та достатнього обґрунтування наявності передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підстави касаційного оскарження.
На обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження НКРЕКП посилається на постанови Верховного Суду від 28.02.2025 у справі № 320/3567/24 та від 24.06.2026 у справі № 320/20429/23, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303, а також ст. 2, 3 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Вказуючи на подібність правовідносин, скаржник наводить низку спільних ознак, зокрема предмет спору, суб`єктний склад, нормативне регулювання, підстави позову, характер доказів та питання щодо можливості проведення НКРЕКП заходів державного нагляду під час дії воєнного стану.
Разом з тим, як вже зазначалось вище за текстом цієї ухвали, подібність правовідносин визначається не лише тотожністю правової норми, а передусім змістом правовідносин, їх суб`єктним складом, об`єктом, предметом правового регулювання та юридично значущими фактичними обставинами. Саме тому посилання на однакове нормативне регулювання та схожий предмет спору саме по собі не свідчить про подібність правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2025 у справі № 320/3567/24 вирішувалося питання щодо правомірності проведення планового заходу НКРЕКП стосовно АТ «НАЕК «Енергоатом». Висновок про наявність передбаченої п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 загрози зроблено Верховним Судом з урахуванням встановлених у тій справі обставин, зокрема особливого статусу та ролі Енергоатома в енергетичній системі держави і можливих наслідків порушень для енергетичної безпеки.
Отже, із зазначеної постанови не випливає загального висновку про те, що сам факт включення суб`єкта господарювання до річного плану НКРЕКП або здійснення ним діяльності у відповідній сфері автоматично свідчить про наявність загрози, передбаченої п. 3 Постанови № 303.
При цьому суд апеляційної інстанції безпосередньо послався на постанову Верховного Суду у справі № 320/3567/24 та навів мотиви, з яких вважав правовідносини у цій справі відмінними від правовідносин у справі щодо Енергоатома. Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції подібності правовідносин, а не свідчать про неврахування ним висновку Верховного Суду.
Посилання на постанову Верховного Суду від 24.06.2026 у справі № 320/20429/23 також не усуває зазначеного недоліку. У цій справі Верховний Суд виходив із необхідності встановлення передбаченої п. 3 Постанови № 303 загрози як умови проведення відповідного заходу НКРЕКП. Скаржник не конкретизував, які саме встановлені у справі № 320/20429/23 юридично значущі обставини є подібними до обставин справи № 340/5595/25 та який саме висновок Верховного Суду щодо застосування норми права суд апеляційної інстанції мав застосувати.
Наведення переліку спільних, на думку скаржника, ознак та посилання на документи одного виду - річний план, обґрунтування, акти чи інші матеріали перевірки - саме по собі не є належним обґрунтуванням подібності правовідносин, оскільки визначальними є зміст цих документів та встановлені судами юридично значущі обставини.
Отже, подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Посилання ж скаржника на п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України також не може бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження. Застосування цієї норми можливе за наявності належно обґрунтованої підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1- 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Крім того, скаржник має конкретно зазначити, які докази суд не дослідив та яким чином це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 330 КАС України щодо зазначення підстав касаційного оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Повернути Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 340/5595/25.
2. Роз?яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук