Справа № 640/17418/18
н/п 6/953/419/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2026 р.
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,
представника боржника ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків заяву ОСОБА_2 про встановлення способу виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити спосіб виконання рішення Київського районного суду м. Харкова у справі № 640/17418/18 за позовом ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів; визначити, що виконання зазначеного рішення здійснюється шляхом звернення стягнення виключно на спадкове майно, отримане ОСОБА_2 після смерті спадкодавця; встановити, що відповідальність ОСОБА_2 як спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежується вартістю спадкового майна.
Заява мотивована таким:
-було ухвалено судове рішення щодо стягнення з ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) на користь ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, на виконання якого було видано виконавчий документ;
-після смерті ОСОБА_4 його було замінено у виконавчому провадженні на ОСОБА_2 , яка є його донькою та успадкувала 1\3 частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
-відповідно до статті 1282 ЦК України та усталеної судової практики спадкоємець відповідає за борги спадкодавця в межах вартості майна одержаного у спадщину;
-у виконавчому провадженні державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, у тому числі на транспортний засіб, який є особистою власністю ОСОБА_2 та не входив до складу спадкового майна. Зазначені обставини свідчать про наявність ризику звернення стягнення на майно, яке не входило до складу спадщини, що суперечить положенням статті 1282 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду.
08.06.2026 представниця заявниці подала додаткові пояснення, в яких просила врахувати, що в постанові Харківського апеляційного суду від 03.06.2026 у справі № 953/18707/20 встановлено, що: ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 ; спадкодавцю належала 1/3 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 ; ринкова вартість зазначеного житлового будинку становить 618 200 грн. Таким чином, виходячи із встановлених судом обставин, вартість частки житлового будинку, яка належала спадкодавцю та увійшла до складу спадщини, становить 206 067 грн
09.06.2026 від представниці заявниці надійшли додаткові пояснення в яких вона заперечила проти доводів стягувача та вказала про наявність підстав для встановлення способу виконання рішення, оскільки виконання такого фактично вже реалізовується.
24.08.2026 від представниці заявниці надійшли додаткові пояснення, в яких вона вказує, що 21.08.2026 Київський районний суд м. Харкова у справі № 640/17418/18задовольнив заяву виконавця, надав державному виконавцю дозвіл на звернення стягнення на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у межах зведеного виконавчого провадження № 78804165. Таким чином, на даний час у межах примусового виконання судового рішення державним виконавцем безпосередньо визначено майно, яке входить до складу спадщини після смерті первісного боржника та за рахунок якого здійснюється примусове виконання, що повністю узгоджується зі змістом заяви.
Позиція інших учасників у справі
09.06.2026 від ОСОБА_3 надійшли пояснення, в яких він заперечив проти заяви, які обґрунтовані таким:
- боржник просить суд не про встановлення способу виконання рішення суду, а про зміну самого рішення у спосіб, що не передбачений процесуальним законодавством;
- під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації Рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Процесуальні дії у справі
Суд призначив розгляд заяви у судовому засіданні.
Розгляд заяви відкладався, зокрема, до 10.09.2026.
24.07.2026 від державного виконавця надійшла заява, в якій вона просила здійснювати розгляд справи без її участі.
07.09.2026 від стягувача надійшла заява, в якій він просив здійснювати розгляд справи без його участі.
У судове засідання 10.09.2026 з`явився представник боржниці. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали та повісток до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду та вважається належним повідомленням. Від стягувача та виконавця надійшли заяви про розгляд заяви без їх участі.
Представниця боржниці вважала за можливе здійснювати розгляд у відсутність решти учасників справи.
Враховуючи належне повідомлення про дату, час та місце судового засідання учасників справи, наявність заяви про розгляд справи за їх відсутності заявника, позицію представника стягувача, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.
Представниця боржниця підтримала вимоги заяви та просила її задовольнити з підстав, наведених у ній.
Фактичні обставини, встановлені судом
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 27.02.2020 у цій справі (640/17418/18) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнив, стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за розпискою від 20.12.2007 у розмірі 200 000 грн, суму процентів за договором позики у розмірі 220 962,98 грн та судовий збір у розмірі 4 365,50 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, єдиним спадкоємцем якого є його дочка ОСОБА_2 ,
16.09.2021 Харківський апеляційний суд ухвалою залучив до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
Полтавський апеляційний суд постановою від 31.07.2024 залишив вказане рішення без змін.
Верховний Суд ухвалою від 28.08.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_4 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.02.2020 та постанову Полтавського апеляційного суду від 31.07.2024.
На виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.02.2020 було видано три виконавчі листи від 27.02.2020 про стягнення заборгованості за розпискою в сумі 200 000 грн, 220 962, 98 грн, та 4365,50 грн, відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 11.12.2025 заяву ОСОБА_3 задовольнив, замінив сторону виконавчих проваджень № 78779425 від 06.08.2025, № 78779338 від 06.08.2025, № 78779217 від 06.08.2025 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.02.2020 у справі № 640/17418/18.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах урегульовано Розділом VI ЦПК України.
Питання зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення урегульовано положеннями статті 435 ЦПК України, відповідно до частини третьої якої підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, питання встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення унормовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17, роблячи висновок про положення статті 378 КАС України (положення якої є аналогічні положеннями статті 435 ЦПК України), зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.
Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Указана практика є сталою (див. до прикладу постанову Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 640/7827/22).
Отже, аналіз норми частини третьої статті 435 ЦПК України, частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" та стала судова практика вказує на те, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що заявниці (боржниця) у цій справі не наводить жодної обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, з наявністю яких закон (стаття 435 ЦПК України) пов`язує можливість встановлення способу виконання рішення. А тому посилання заявниці на наявність підстав для встановлення способу виконання рішення визнаються необґрунтованими, оскільки не відповідають наведеним законодавцем підстав для встановлення способу виконання рішення.
Суд враховує посилання заявниці на положення статті 1282 ЦК України, відповідно до частини першої якої спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Висновок, що спадкоємець відповідає перед кредитором спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину також узгоджується із сталою судовою практикою, на яку у тому числі посилається заявниці (постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 522/5112/15-ц, від 13.02.2019 у справі №643/4902/16-ц) і який враховує суд у цій справі. Однак, суд зазначає, що законодавче обмеження щодо розміру відповідальності спадкоємця межами вартості майна спадкодавця не є тією законодавчо визначеною підставою для встановлення способу виконання судового рішення в розумінні статті 435 ЦПК України, оскільки умовою для застосування такої є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, за доводами заявниці слідує, що вона порушує питання про встановлення способу виконання рішення фактично мотивуючи це тим, що виконавець може здійснити стягнення у розмірі більшому ніж вартість успадкованого боржницею майна.
По-перше, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
По-друге, обмеження зобов`язання спадкоємця перед кредитором спадкодавця вартістю успадкованого майна є законодавчим обмеженням, яке має враховуватись усіма суб`єктами (у тому числі виконавцем) під час її реалізації. Фактично заявниця припускає потенційну можливість стягнення виконавцем заборгованості у сумі, що перевищує вартість успадкованого майна, тобто потенцій дії виконавця, які можуть предметом дослідження під час подання скарги на його дії, а не під час вирішення питання про встановлення способу виконання рішення. Підміна одного інституту контролю виконання судового рішення іншим є неприпустимим. З цих підстав суд не вбачає підстав для задоволення заяви боржниці.
Висновки за результатами розгляду заяви
Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 про встановлення способу виконання судового рішення не підлягає задоволенню, оскільки заявниця не навела підстав для цього передбачених статтею 435 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 5, 259 - 261, 353 - 355, 435 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про встановлення способу виконання рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 14.09.2026.
Суддя Роман ВІТЮК