Ухвала № 139696654 у справі № 522/9358/26 від 08.09.2026

Номер провадження: 22-ц/813/8979/26

Справа № 522/9358/26-Е

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

08.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Вадовської Л.М., Назарової М.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті»

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2026 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати

встановив:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2026 року задоволено вказану вище заяву. Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках, в тому числі на рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ «Райфайзен Банк» Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» в межах позовних вимог на загальну суму 180 000 грн. до вирішення справи по суті.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, 17 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд», ТОВ «БІІР Проперті» звернулося з апеляційною скаргою у якій порушувало питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що представництво інтересів скаржника у цій справі здійснював адвокат Сердюков Б.Л. з яким 10 липня 2026 року підписано додаткову угоду про розірвання договору про надання правової допомоги. У зв`язку з непередбачуваним припиненням співпраці, попередній представник не подав підготовлену апеляційну скаргу, належним чином не повідомив керівництво підприємства про сплив процесуальних строків саме в цей період та не передав матеріали справи для самостійної подачі скарги. Скаржник об`єктивно розраховував на належне виконання обов`язків своїм попереднім представником і дізнався про факт неподання скарги та наявність оскаржуваної ухвали суду лише після проведення внутрішнього аудиту юридичних справ та залучення нових юристів. Крім цього, посилається на протягом останніх двох місяців місто Одеса зазнає надзвичайно активного, посиленого та систематичного ракетного і дронового терору з боку збройних сил рф. Щоденні, іноді багатогодинні повітряні тривоги (під час яких працівники підприємства законодавчо зобов`язані припиняти роботу та перебувати в укриттях), перебої в роботі електромереж, систем зв`язку та транспорту, а також безпосередня загроза життю та здоров`ю працівників об`єктивно паралізують нормальну господарську, адміністративну та юридичну діяльність підприємства. Вказані об`єктивні форс-мажорні обставини у своїй сукупності з раптовим розірванням договору з адвокатом унеможливили своєчасну організацію процесу підготовки та подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року визнано наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними. Апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, що зазначені в тексті цієї ухвали. Роз`яснено скаржнику, що у випадку неподання заяви або якщо викладені в заяві підстави пропуску строку будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що повідомлення до суду про доставку повного тексту вказаної вище ухвали суду до електронного кабінету скаржника ТОВ «БІІР Проперті» надійшло до суду 27 червня 2026 року о 09:09 год, тобто до 17:00 години, тому воно вважається врученим 27 червня 2026 року, відтак право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, обумовлене часом отримання копії його повного тексту, для скаржника обраховується з 28 червня 2026 року і з урахуванням положень ч.3 ст. 124 ЦПК України, закінчується 13 липня 2026 включно. Проте апеляційну скаргу засобами електронного зв`язку подано 17 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 354 ЦПК України. З додаткової угоди від 10 липня 2026 року про розірвання договору №21/11-22 від 22 листопада 2022 року про надання правової допомоги, укладеної між адвокатом Сердюковим Б.Л. та ТОВ «БІІР Проперті» убачається, що сторони за взаємною згодою вирішили розірвати зазначений вище договір з 11 липня 2026 року (пункт 1). Клієнт підтверджує відсутність будь-яких зауважень або претензій до адвоката щодо якості, обсягу, тощо наданої правової допомоги за умовами цього договору (пункт 3). Представництво інтересів скаржника, адвокат Сердюков Б.Л. здійснював включно до 10 липня 2026 року, тоді як право на поновлення строку на апеляційне оскарження, обумовлене часом отримання копії оскаржуваного судового рішення спливало 13 липня 2026 року, тобто упродовж цього часу договірні відносини між сторонами були чинними. За результатами підписання додаткової угоди від 10 липня 2026 року, ТОВ «БІІР Проперті» підтвердило відсутність у нього, як клієнта будь-яких претензій до якості та обсягу наданої адвокатом Сердюковим Б.Л. правничої допомоги, тому є безпідставними посилання скаржника не неналежне виконання адвокатом своїх обов`язків. Скаржником не наведено обставин, що виникли внаслідок запровадження правого режиму воєнного стану, оголошення повітряних тривог у місті Одесі та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Інших поважних причин, які б могли слугувати підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник не наводить.

Копію зазначеної вище ухвали у порядку, передбаченому п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України скаржник отримав 27 серпня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

02 вересня 2026 року керівник ТОВ «БІІР Проперті» звернувся із заявою у якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його, посилаючись на об`єктивну неможливість повноцінної роботи підприємства через інтенсивні повітряні тривоги та імперативний пріоритет збереження життя працівників. Зазначає, що на підставі наказу №1-ОД від 01 червня 2026 року на підприємстві встановлено сувору заборону працівникам перебувати на робочих місцях з моменту оголошення сигналу «Повітряна тривога» та зобов`язано негайно переміщуватися до укриття до моменту відбою. Починаючи з 26 червня 2026 року по 17 серпня 2026 року в Одеській області 471 раз оголошено повітряну тривогу, середня тривалість якої 43 хвилини, а найдовшої - 5 годин 14 хвилин. Загалом працівники ТОВ «БІІР Проперті», включно з адміністративним та юридичним персоналом, були змушені провести в укриттях понад 330 годин робочого часу у зазначений період, за таких екстремальних безпекових умов повноцінна діяльність підприємства була фактично паралізована. Фізична неможливість доступу до робочих комп`ютерів, матеріалів справ та систем електронного документообігу під час перебування в укриттях є обставиною непереборної сили, що знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. Скаржник зіткнувся з раптовою втратою представника в умовах штучного процесуального перевантаження, що має ознаки зловживання процесуальними правами зі сторони позивача. Зазначає, що об`єктивно, за 3 дні в умовах щоденних ракетних небезпек неможливо укласти договір з новим адвокатом та забезпечити належне вивчення ним матеріалів нової справи для складання якісної, обґрунтованої апеляційної скарги. Відповідно, затримка є наслідком організаційної та правової неможливості реагування, а не проявом неповаги до суду чи бездіяльності скаржника, оскільки останній діяв добросовісно і подав скаргу одразу, як тільки новий правовий представник зміг опрацювати матеріали справи.

Перевіривши доводи скаржника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2026 року, колегія суддів зауважує про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції" (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії" (Stagno v. Belgium)).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубак проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Вказані правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі N 361/161/13-ц (провадження N 61-37352сво18).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

За змістом ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду про усиновлення дитини подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. 3. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (п.2 ч.6, ч.7 ст. 272 ЦПК України).

Скаржник ТОВ «БІІР Проперті» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Як установлено колегією суддів за допомогою підсистеми «Електронний суд», повідомлення до суду про доставку повного тексту вказаної вище ухвали суду до електронного кабінету скаржника ТОВ «БІІР Проперті» надійшло до суду 27 червня 2026 року о 09:09 год, тобто до 17:00 години, тому воно вважається врученим 27 червня 2026 року, відтак право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, обумовлене часом отримання копії його повного тексту, для скаржника обраховується з 28 червня 2026 року і з урахуванням положень ч.3 ст. 124 ЦПК України, закінчується 13 липня 2026 включно.

Проте апеляційну скаргу засобами електронного зв`язку подано 17 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 354 ЦПК України, що складає 1 місяць 4 дні або ж 35 днів.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Посилання скаржника на повітряну тривогу не можуть бути визнані судом поважними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі N 990/115/22 (провадження N 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Повітряні тривоги у місті Одесі не були цілодобовими, тому дана обставина не може не може розглядатися як основна та поважна причина для поновлення строку звернення до суду, ця обставина не мала постійного, безперервного характеру та не свідчить про фактичну неможливість подання апеляційної скарги протягом строку, встановленого процесуальним законом.

Колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку, своєчасність подання апеляційної скарги у межах процесуального строку відведеного законом, залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, у той час як підстави, якими скаржник мотивує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження носять виключно внутрішньо-організаційний характер та стосуються організації роботи юридичної особи, та не можуть бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Аргументам скаржника щодо припинення правовідносин з попереднім представником (адвокатом Сердюковим Б.Л.) вже була надана правова оцінка в ухвалі Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року.

Доводи скаржника про те, що він потребував часу для пошуку іншого представника, є необґрунтованими, оскільки у справі відсутні відомосте про те, що ТОВ «БІІР Проперті» уклало договір про надання правничої допомоги у межах цієї справи з іншим адвокатом, натомість убачається, що у цій справі апеляційна скарга, а також заява про усунення недоліків, подані та підписані саме керівником юридичної особи - Сіллесеном Н.Т., а не представником за дорученням юридичної особи.

Наявність у провадженні судів інших цивільних справ між цими ж самими є сторонами, не має правового значення, оскільки учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Скаржником не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало суб`єкту оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку після ознайомлення з повним текстом цього судового рішення, а наведені вище посилання є недостатніми підставами для поновлення пропущеного строку та свідчить про свідоме зволікання з поданням апеляційної скарги.

Частиною четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що у тому разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для відмови у задоволенні заяви скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року

Керуючись ст.ст. 357, 358 ЦПК України

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2026 року.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті`у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою поданою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2026 року.

Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: Л.М. Вадовська

М.В. Назарова