Судові рішення

Ухвала № 139699003 у справі № 289/1406/24 від 14.09.2026

Ухвала від 14.09.2026 у цивільній справі № 289/1406/24 (категорія «Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)»). Суд: Радомишльський районний суд Житомирської області, суддя Кириленко О. О.

Справа№ 289/1406/24
СудРадомишльський районний суд Житомирської області
СуддяКириленко О. О.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяІнші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата ухвалення14.09.2026
Надійшло до реєстру14.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139699003

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Справа № 289/1406/24

Номер провадження 4-с/289/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плотнікової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просить визнати бездіяльність державного виконавця Ластовецької О.А. щодо не розгляду його заяв від 04.06.2026 протиправною та зобов`язати розглянути його заяву щодо списання 50% з його доходів в рахунок погашення заборгованості; зобов`язати державного виконавця Коростишівського відділу ДВС Ластовецьку О.А. здійснити перерахунок заборгованості по ВП №76793838, врахувавши всі надані ним квитанції про фактичну сплату аліментів та забезпечити приведення розрахунків у відповідність до реальних доходів та фактичних виплат, з метою гарантування належного захисту інтересів дитини; скасувати арешт, який накладено на рахунок IBAN НОМЕР_1 , як такий, що не підлягає арешту, оскільки він має цільове призначення грошового забезпечення військовослужбовця; зобов`язати державного виконавця Ластовецьку О.А. направити постанову про відрахування аліментів із грошового забезпечення до фінансового відділу військової частини скаржника; визнати незаконним списання коштів з рахунку, який був заздалегідь ідентифікований ним як зарплатний; визнати наявність конфлікту інтересів у діях державного виконавця Ластовецької О.А., та направити подання до відповідного органу Міністерства юстиції України для проведення службового розслідування. Свою скаргу обґрунтовує тим, що 01 червня 2026 року не зміг зняти грошове забезпечення з карт, оскільки згідно повідомлення банку вони є заблокованими внаслідок наявної заборгованості по аліментам. Тому він звернувся до виконавчої служби з заявами, в яких просив видати довідку про розрахунок заборгованості по аліментам, зняття арешту з рахунків та про списання 50% його доходу для погашення боргу. Ці заяви виконавчою службою були отримані 04.06.2026. Відповіді на дані заяви скаржник отримав 19.06.2026, з яких він зрозумів, що розрахунок заборгованості не відповідає його доходам і виконавець нарахувала йому борг виходячи з доходу, який платник аліментів одержував за час, за який не стягувалися аліменти, а також те, що державний виконавець не зверталась до пенсійного фонду, не дізнавалась про джерела його доходу, тому не направляла документів до військових частин, у яких скаржник проходив службу. Звернув увагу на те, що самостійно сплачував аліменти на рахунок стягувачки ОСОБА_2 , тому вважав, що виконує обов`язок по сплаті аліментів. Щодо наявності конфлікту інтересів, скаржнику відомо, що державний виконавець Ластовецька О.А. перебуває у дружніх стосунках зі стягувачем, оскільки довгий час була близькою подругою матері ОСОБА_2 , тому на даний момент ці дії свідчать про наявність реального конфлікту інтересів та упередженість у веденні виконавчого провадження.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Частиною 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Основного Закону України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» також роз`яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 447 ЦПК України сторонам виконавчого провадження надано право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом з копії матеріалів виконавчого провадження, які надано 09.09.2026 виконавчою службою на виконання ухвали суду від 05.08.2026 (а.с. 144), встановлено, що на виконанні у Коростишівському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває судовий наказ Радомишльського районного суду Житомирської області від 08.07.2024 по справі №289/1406/24 про стягнення зі скаржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.06.2024 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 146, 147).

З метою примусового виконання рішення суду державним виконавцем 18.12.2024 було відкрито виконавче провадження №76793838 та розпочато виконавчі дії (а.с. 154).

В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем постановою від 18.02.2025 було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 158).

Згідно розписки ОСОБА_3 від 19.02.2025 остання повідомила, що отримує щомісячно на дитину від ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн (а.с. 159).

Постановою державного виконавця від 19.02.2025 було знято арешт з усіх рахунків скаржника (а.с. 161).

Постановами державного виконавця від 28.03.2025 та 05.05.2025 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує у військовій частині НОМЕР_2 та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишаються після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дитини (а.с. 163).

Постановою державного виконавця від 01.04.2026 з метою належного виконання виконавчого провадження знову було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 184).

Постановою державного виконавця від 01.04.2026 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує у військовій частині НОМЕР_3 та постановлено з квітня 2026 року здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишаються після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 50%, з них 25% поточних аліментів, а 25% заборгованість по аліментам, яка станом на 01.04.2026 складає 154125,78 грн. Після утримання заборгованості по аліментах, утримувати щомісячно з грошового забезпечення боржника по частині з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дитини (а.с. 196).

Постановою заступника відділу Коростишівської ДВС у Житомирському районі від 29.07.2026 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує у військовій частині НОМЕР_4 та постановлено з 01.08.2026 здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишаються після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дитини (а.с. 242-243).

Водночас, постановою заступника відділу Коростишівської ДВС у Житомирському районі від 29.07.2026 знято арешт з усіх рахунків, що належать скаржнику (а.с. 245).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 24.08.2026 у ОСОБА_1 по вказаному виконавчому провадженні наявна заборгованість по аліментам у сумі 36167,61 грн (а.с. 248).

Вимогу скаржника, у якій він просить визнати бездіяльність державного виконавця Ластовецької О.А. щодо не розгляду його заяви від 04.06.2026 протиправною та зобов`язати розглянути його заяву щодо списання 50% з його доходів в рахунок погашення заборгованості суд вважає безпідставною, оскільки як вбачається з листа Коростишівського відділу ДВС №51214 від 22.06.2026 вказане звернення було розглянуто і ОСОБА_1 була надана відповідь (а.с. 12-13).

Також судом встановлено, що вказаним листом від 22.06.2026 боржнику було повідомлено, що у державного виконавця відсутні правові підстави для зарахування сплачених ним грошових коштів в рахунок сплати аліментів, оскільки з наданих боржником копій квитанцій не можливо встановити отримувача коштів, тому квитанції не можуть буди однозначно ідентифіковані як сплата аліментів за виконавчим документом.

Суд погоджується з такою позицією державного виконавця, оскільки як вбачається з копій платіжних інструкцій наданих скаржником від 01.01.2025, 16.01.2025, 19.01.2025, 12.02.2025, 24.02.2025, 28.02.2025, 13.03.2025, 02.04.2025, 18.04.2025, 29.05.2025, 15.06.2025, 18.06.2025, 21.08.2025, 18.09.2025 (а.с. 31 на звороті - 42), ці платіжні інструкції не містять відомостей, що кошти були перераховані саме стягувачу аліментів ОСОБА_2 . Рахунки одержувачів згідно цих платіжних інструкцій є відмінними від рахунку ОСОБА_2 , який останній надала державному виконавцю з метою стягнення аліментів (а.с. 148).

Вимога скаржника про скасування арешту, який накладено на рахунок IBAN НОМЕР_1 , як такий, що не підлягає арешту, оскільки він має цільове призначення грошового забезпечення військовослужбовця задоволенню не підлягає, оскільки як вже було зазначено раніше судом встановлено, що постановою ДВС від 29.07.2026 знято арешт з усіх рахунків, що належать скаржнику (а.с. 245). Доказів того, що будь-який рахунок ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи на підставі постанови державного виконавця перебуває під арештом суду надано не було.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_4 з 26 березня 2026 року (а.с. 17).

Разом з тим, скаржником не було надано суду доказів того, що у військовій частині НОМЕР_4 відсутня на виконанні вищевказана постанова заступника відділу Коростишівської ДВС у Житомирському районі від 29.07.2026, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , тому на думку суду не має підстав для зобов`язання державного виконавця направити постанову про відрахування аліментів із грошового забезпечення скаржника до фінансового відділу вказаної військової частини.

У відповідності до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з вимогою про визнання незаконним списання коштів з рахунку, який був заздалегідь ідентифікований ним як зарплатний, не довів, що з його зарплатного рахунку державним виконавцем було списано кошти в рахунок стягнення аліментів і що це списання відбулось з порушенням законодавства.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання судом наявності конфлікту інтересів у діях державного виконавця Ластовецької О.А., та направлення подання до відповідного органу Міністерства юстиції України для проведення службового розслідування суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави, за яких державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.

З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.

Таким чином, наявність конфлікту інтересів у діях державного виконавця, дружні стосунки між виконавцем і стягувачем є підставою для заявлення скаржником відводу державному виконавцю у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а відтак суд не уповноважений вирішувати дане питання.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 260, 353-354, 447 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення в порядку передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя О. О. Кириленко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
01.10.2026 Ухвала № 140234618 Житомирський апеляційний суд
21.09.2026 Ухвала № 139904593 Житомирський апеляційний суд
10.09.2026 Ухвала № 139626369 Радомишльський районний суд Житомирської області
05.08.2026 Ухвала № 138748899 Радомишльський районний суд Житомирської області
15.07.2026 Ухвала № 138218745 Радомишльський районний суд Житомирської області
10.07.2026 Ухвала № 138200924 Радомишльський районний суд Житомирської області
06.07.2026 Ухвала № 137975268 Радомишльський районний суд Житомирської області
03.12.2024 Ухвала № 123503514 без тексту Радомишльський районний суд Житомирської області
08.07.2024 Судовий наказ № 120231258 без тексту Радомишльський районний суд Житомирської області