Справа №127/31969/26
Провадження № 2/127/9019/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
10.09.2026 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якої, просить накласти арешт на майно що зареєстроване за ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 не бажає добровільно поділити спільне майно тому, в Позивача виникла необхідність просити суд захистити його порушені права та визнати вищевказане майно спільною сумісною власністю подружжя та поділити його. Оскільки майно, зареєстровано лише на ОСОБА_3 то ОСОБА_1 вважає, що вона має можливість відчужити (продати, подарувати тощо) майно яке є предметом даного спору (квартиру транспортний засіб), не повідомивши відповідно нотаріуса чи співробітників Сервісного центру МВС, що квартира та транспортний засіб купувалися в шлюбі. ОСОБА_1 вважає, що є всі підстави побоюватися, що ОСОБА_3 зможе відчужити спільне майно подружжя на користь третіх осіб, що унеможливить поділ даного майна та значно ускладнить виконання судового рішення та нівелює увесь сенс звернення до суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі чи сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист прав позивача. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати не лише характер заявлених вимог, а й наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення та предметом спору, співмірність такого заходу із заявленими вимогами, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами сторін.
Як убачається із заяви, предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є поділ майна подружжя, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2017 року випуску.
На підтвердження належності відповідачці квартири заявником надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право власності на квартиру загальною площею 51,7 кв. м, житловою площею 25,1 кв. м, до складу якої входить частина підвалу під сарай площею 1,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2024 року.
Отже, на час вирішення питання про забезпечення позову суд має належні відомості про існування зазначеного об`єкта нерухомого майна та його належність відповідачці. Враховуючи, що квартира безпосередньо є предметом спору про поділ майна подружжя, а право власності на неї зареєстроване одноособово за відповідачкою, остання як титульний власник має юридичну можливість розпорядитися таким майном до вирішення спору по суті.
За таких обставин відчуження квартири третім особам під час розгляду справи може призвести до зміни її правового статусу, залучення до спірних правовідносин інших осіб та істотно ускладнити ефективний захист прав позивача і виконання можливого рішення суду про поділ цього майна. Тому між заявленим заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру та предметом позовних вимог існує безпосередній зв`язок, а такий захід є співмірним із заявленими вимогами.
При цьому накладення арешту на квартиру має тимчасовий характер, не вирішує спору про право власності на неї по суті та не позбавляє відповідачку права володіння і користування житлом, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища щодо спірного майна до вирішення спору судом.
Водночас суд не вбачає правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Volkswagen Tiguan, 2017 року випуску.
Заявником зазначено, що вказаний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_3 , однак жодних доказів на підтвердження цієї обставини до заяви про забезпечення позову не додано. Зокрема, суду не надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відомостей відповідного сервісного центру МВС, витягу чи іншого документа, з якого можливо достовірно встановити факт існування саме цього транспортного засобу, його індивідуальні ідентифікаційні характеристики та його належність на праві власності відповідачці на час вирішення заяви.
Саме по собі зазначення представником позивача у заяві марки, моделі, року випуску, об`єму двигуна та державного номерного знака автомобіля, за відсутності доказів його належності відповідачці, не є достатньою підставою для застосування такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Забезпечення позову не може ґрунтуватися виключно на припущенні щодо належності особі конкретного майна. Накладаючи арешт, суд повинен мати достатні дані, які дозволяють ідентифікувати відповідний об`єкт та встановити його належність особі, майнові права якої обмежуються відповідним заходом забезпечення.
Оскільки таких доказів щодо транспортного засобу заявником не надано, суд позбавлений можливості на цій стадії зробити обґрунтований висновок про те, що автомобіль Volkswagen Tiguan належить відповідачці та може бути об`єктом застосування заявленого заходу забезпечення позову.
Таким чином, заявником доведено наявність підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, тоді як вимога про накладення арешту на транспортний засіб належними та достатніми доказами не підтверджена, у зв`язку із чим заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що застосування арешту щодо квартири відповідає меті інституту забезпечення позову, має безпосередній зв`язок із предметом спору, є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує баланс інтересів сторін.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 149, 151-154, 258-261 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 , до складу якої входить частина підвалу під сарай площею 1,9 кв.м., право власності на яку зареєстровано за Відповідачем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
У задоволенні заяви в частині накладення арешту на транспортний засіб Volkswagen Tiguan, 2017 року випуску, - відмовити.
В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: