Справа №:755/13830/26
Провадження №: 4-с/755/132/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" вересня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -
у с т а н о в и л а:
25.08.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 року справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.
02.09.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючій у справі судді Марфіній Н.В.
Вказана заява зареєстрована в суді 09.09.2026 року та передана судді Марфіній Н.В.
Ухвалою судді Марфіної Н.В. від 10.09.2026 року заяву ОСОБА_1 визнано необґрунтованою та передано її для вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.09.2026 року під головуванням судді Катющенко В.П., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Марфіної Н.В., справу передано для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ознайомившись зі змістом скарги та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку про те, що у відкритті провадження за вказаною скаргою в порядку цивільного судочинства слід відмовити, з огляду на наступне.
За змістом вимог скарги, скаржник просить суд:
1. Визнати неправомірною бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роменського Дмитра Володимировича, яка полягає у нерозгляді у встановлений законом строк скарги ОСОБА_1 від 20.07.2026 року, поданої в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»;
2. Зобов`язати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роменського Дмитра Володимировича невідкладно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 20.07.2026 року та її доповнення від 21.07.2026 року у порядку, передбаченому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», надати оцінку всім доводам скарги та за результатами її розгляду прийняти передбачене законом мотивоване процесуальне рішення;
3. Зобов`язати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роменського Дмитра Володимировича направити скаржнику копію постанови за результатами розгляду скарги від 20.07.2026 року та її доповнення від 21.07.2026 року до електронного кабінету ЄСІТС скаржника та електронну пошту;
4. У разі встановлення судом, що постанова за результатами розгляду скарги суб`єктом оскарження не приймалася, зобов`язати суб`єкта оскарження здійснити розгляд скарги по суті з прийняттям відповідної постанови за результатами такого розгляду.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 448 ЦПК України, про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду.
У даному випадку суд дійшов висновку, що у прийнятті скарги ОСОБА_1 має бути відмовлено, з огляду на наступне.
За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У своїй постанові від 18.11.2025 року в справі №705/2159/19 Верховний Суд зазначив наступне:
- Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду;
- За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд;
- Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;
- Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження»;
- Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;
- Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
- Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»);
- Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом;
- За частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня;
- Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом;
- Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини;
- Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права;
- Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України);
- Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та з його примусовим виконанням (постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 2-6133/10, провадження № 61-16849св23);
- Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
- Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження;
- Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України);
- Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій;
- Згідно з пунктами 1, 3, 5 Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року №711, Департамент є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мін`юсту та підпорядковується йому. Основним завданням Департаменту є участь у реалізації державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Департамент відповідно до покладених на нього завдань: організовує своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень у порядку, встановленому законодавством; здійснює керівництво органами державної виконавчої служби, а також фінансове, матеріально-технічне та нормативно-методичне забезпечення їх діяльності; розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань організації виконання рішень та діяльності органів державної виконавчої служби, а також проводить їх правову експертизу; узагальнює практику застосування законодавства з питань організації виконання рішень та діяльності органів державної виконавчої служби, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд Міністра юстиції; організовує ведення статистичної звітності органів державної виконавчої служби та узагальнення практики державних виконавців щодо виконання окремих рішень; організовує ведення діловодства та архіву, контролює стан діловодства в органах державної виконавчої служби; забезпечує представництво інтересів органів державної виконавчої служби у судах; виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань;
- Суди встановили, що Шполянський районний суд Черкаської області рішенням від 17 березня 2025 року: визнав незаконним та скасував наказ від 03 липня 2019 року №25 ПП «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновив ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО»; стягнув з ПП «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року до 17 березня 2025 року в розмірі 346882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустив до негайного виконання;
- 24 квітня 2025 року постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П. відкрито виконавче провадження №НОМЕР_1 та надано боржнику три дні для виконання рішення суду;
- 30 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася зі скаргою до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України як звернення;
- У прохальній частині скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, просила провести перевірку законності дій начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова під час перевірки скарги від 06 червня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та прийняти постанову за результатом перевірки законності ВП № НОМЕР_1;
- Листом від 10 липня 2025 року директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роменський Д. В. повідомив ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2, про те, що листом Департаменту державної виконавчої служби від 10 червня 2025 року №82042/К-13708/20.3.2 звернення ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, від 06 червня 2025 року скеровано для розгляду до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- Отже, у цій справі державним виконавцем є головний державний виконавець Паливода О.П., яка безпосередньо підпорядковується начальнику відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- Керівником державної виконавчої служби вищого рівня є начальник Управління забезпечення виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є начальником відділу, якому безпосередньо підпорядковується державний виконавець, а також не є керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня щодо до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець;
- Зі змісту листа директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 червня 2025 року № 82042/К-13708/20.3.2 відомо, що звернення ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, від 06 червня 2025 року скеровано для розгляду до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- У поданій скарзі виконувачу обов`язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, порушила питання щодо проведення перевірки законності дій начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова під час перевірки скарги від 06 червня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та прийняття постанови за результатом перевірки законності ВП № НОМЕР_1;
- Тобто у справі, яка переглядається, листом від 10 червня 2025 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, від 06 червня 2025 року направив для розгляду до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Після прийнятого рішення начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В. Лаптіновим, заявниця оскаржила його в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», яке було зареєстроване як звернення;
- Оскільки директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, також він не є іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем під час виконання судового рішення, тому заявниця в цьому випадку не має права звертатися до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень відповідно до розділу 7 ЦПК України;
- Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є суб`єктом владних повноважень, його дії, що оскаржуються, не пов`язані з прийняттям будь-яких рішень під час вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду, а стосуються здійснення ним владних управлінських функцій, що виключає можливість розгляду цього спору в порядку цивільного судочинства;
- Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 552/1811/15-ц (провадження № 61-15215св20);
- За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розгляд скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, належить до юрисдикції адміністративних судів та її слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;
- Таким чином, правильним є висновки судів про те, що скарга не може бути розглянута в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеного розділом 7 ЦПК України, оскільки зміст вимог скарги підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, також він не є іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
За змістом ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
У даному випадку, виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_1 є державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який безпосередньо підпорядковується начальнику Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Керівником державної виконавчої служби вищого рівня є начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є начальником відділу, якому безпосередньо підпорядковується державний виконавець, а також не є керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня по відношенню до начальника відділу якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Оскільки директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, також він не є іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем під час виконання судового рішення, скаржник в даному випадку не має права звертатися до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеного розділом 7 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З огляду на суб`єктний склад учасників справи та заявлені вимоги, цей спір належать до юрисдикції адміністративних судів, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Скаржник має право звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушені його права, свободи або законні інтереси.
Оскільки скарга не може бути розглянута в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеного розділом 7 ЦПК України, і зміст вимог скарги підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, приходжу до висновку про відмову у прийнятті скарги.
Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є суб`єктом владних повноважень і поскільки вимоги скарги стосуються здійснення ним як органом державної влади владних управлінських функцій, зазначене виключає можливість розгляду спору в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 259-261, 263, 353-355, 447-1, 448 ЦПК України, ст.ст. 5, 19 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження», -
п о с т а н о в и л а :
У прийнятті скарги ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 14.09.2026 року.
Суддя -