УХВАЛА
14 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 392/66/23
провадження № 22-ц/4809/1803/26
Суддя Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л. М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про витребування земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
25 серпня 2026 року апеляційним судом зареєстровано надходження матеріалів даної справи після усунення судом першої інстанції недоліків у оформленні.
На підставі відповідного наказу голови Кропивницького апеляційного суду у період з 24 серпня 2026 року по 07 вересня 2026 року включно головуючий суддя у даній справі Дьомич Л.М. перебувала у відпустці.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху за наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Виходячи із наведеної вимоги процесуального закону та фактичних обставин справи, апеляційна скарга на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2026 року включно.
Як встановлено судом, скаржником апеляційну скаргу подано 28 липня 2026 року, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Частиною 1 ст.127 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
У апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що повний текст оскаржуваного рішення представник позивача адвокат Тимошенко А.А. отримала в електронному кабінеті, а позивач ОСОБА_1 не отримав вказаного рішення взагалі. Також зазначає, що позивач проживає у Німеччині, а тому ускладнена комунікація між скаржником та його представником.
Розглянувши заявлене скаржником клопотання, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (ч.ч. 6, 7 ст. 272 ЦПК Цкраїни).
Враховуючи наведене, посилання скаржника на неотримання ним копії оскаржуваного рішення, за наявності доказів отримання такого рішення представником скаржника, є неспроможними.
Водночас, апеляційний суд наголошує, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Статтею 44 ЦПК України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо того, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою. Тобто, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
У контексті викладеного, апеляційним судом враховано, що скаржником не надано до суду жодного доказу неможливості узгодити свою позицію щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції зі своїм представником у межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження. При цьому, в умовах глобального цифрового простору та сучасного розвитку комунікаційних технологій саме по собі посилання на ускладнену комунікацію у зв`язку з проживанням скаржника за кордоном не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Зазначене наразі виключає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження з наведених скаржником причин його пропуску.
Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без руху також за наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені:повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Всупереч викладеному, у поданій апеляційній скарзі відсутня передбачена процесуальним законом інформація про одного зі співвідповідачів у справі - ОСОБА_2 . При цьому, апеляційним судом враховано, що залишення судом першої інстанції без розгляду позову в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , суб`єктного складу учасників даної справи не змінює.
Також згідно з п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Згідно з п. 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
З викладеного вбачається, що належним доказом направлення апеляційної скарги до електронного кабінету іншого учасника справи є квитанція про доставку документів користувачу. У випадку ж відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету, таким доказом є опис вкладення до листа у паперовій формі.
Однак, належних доказів надсилання апеляційної скарги відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додані до скарги документи не містять.
Крім того,відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як установлено апеляційним судом, позовну заяву позивачем подано у грудні 2022 року, її предметом, з урахуванням уточнень позовних вимог, є майнова вимога про витребування у власність позивача земельної ділянки площею 6,10 га під номером АДРЕСА_1 , яка за доводами позову має кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0036, та у подальшому була поділена на дві земельні ділянки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п. 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17) (п.п. 52, 54 - 56 постанови).
Однак, як матеріали справи, так і матеріали апеляційної скарги не містять відомостей про вартість спірної земельної ділянки чи ділянок, утворених у результаті її поділу,
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 176 ЦПК ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Згідно з пп. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону визначено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 4 Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Скаржник у апеляційній скарзі просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року. Таким чином, звертаючись із апеляційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір, розрахований за формулою: вартість спірної земельної ділянки х 1% х 150% х 0,8, де 1 % - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 150 % - ставка судового збору за подання апеляційної скарги, 0,8 - коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Скаржником в якості доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги додано до матеріалів апеляційної скарги квитанцію від 07 липня 2026 року про сплату судового збору на суму 1996,80 грн. Проте апеляційний суд не може дійти висновку, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено у встановленому законом розмірі у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вартості спірної земельної ділянки, витребування якої є предметом спору.
Таким чином, для усунення недоліків апеляційної скарги скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції: докази вартості спірної земельної ділянки чи земельних ділянок, утворених у результаті її поділу, та докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому законом порядку і розмірі, а саме у розмірі суми, розрахованої за формулою: вартість спірної земельної ділянки х 1 % х 150 % х 0,8 (у разі, якщо ця сума не відповідає сумі, сплаченій скаржником згідно з квитанцію від 07 липня 2026 року).
Аналогічну позицію щодо доказів сплати судового збору у спорі про витребування земельної ділянки викладено, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 914/920/23.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановленихцього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року, - залишити без руху.
Запропонувати скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду:
- обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також докази на підтвердження відповідних доводів.
У разі невиконання у встановлений строк вимог щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або ж коли вказані у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними, скаржнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Запропонувати скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали надати до апеляційного суду:
-виправлену апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог процесуального закону;
-належні докази надсилання виправленої апеляційної скарги відповідачам у справі;
- докази вартості спірної земельної ділянки чи земельних ділянок, утворених у результаті її поділу;
- докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому законом порядку і розмірі, а саме у розмірі суми, розрахованої за формулою: вартість спірної земельної ділянки х 1 % х 150 % х 0,8 (у разі, якщо ця сума не відповідає сумі, сплаченій скаржником згідно з квитанцію від 07 липня 2026 року) за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду.
У разі невиконання у встановлений апеляційним судом строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л. М. Дьомич