УХВАЛА
25 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 392/66/23
провадження № 22-ц/4809/1803/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про витребування земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк надати до суду: обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також докази на підтвердження відповідних доводів; виправлену апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог процесуального закону; належні докази надсилання виправленої апеляційної скарги відповідачам у справі; докази вартості спірної земельної ділянки чи земельних ділянок, утворених у результаті її поділу; докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому законом порядку і розмірі, а саме у розмірі суми, розрахованої за формулою: вартість спірної земельної ділянки х 1 % х 150 % х 0,8 (у разі, якщо ця сума не відповідає сумі, сплаченій скаржником згідно з квитанцію від 07 липня 2026 року).
У межах встановленого судом строку скаржником подано додаткові пояснення щодо заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року. При цьому, недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто.
Згідно зі згаданими додатковими поясненнями скаржник зазначає, що повний текст рішення суду від 15 квітня 2026 року представник позивача отримала 18 травня 2026 року, позивач не отримав вканого рішення взагалі станом на 03 липня 2026 року. У зв`язку із тим, що останній проживає у Німеччині ускладнена комунікація з клієнтом для узгодження його позиції та ставлення до рішення суду першої інстанції. 07 липня 2026 року представником позивача надіслано апеляційну скаргу через систему «Електронний суд». Проте, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року апеляційну скаргу повернуто без розгляду у зв`язку із тим, що до апеляційної скарги додано ордер, виданий адвокатом Тимошенко А.А., який не містить усіх необхідних реквізитів. Вказує, що у найкоротші строки, не зважаючи на перебування у щорічній основній відпустці, 28 липня 2026 року представник повторно звернулася із апеляційною скаргою, завантаживши заповнений ордер. У зв`язку із вказаним і допущено пропуск строку.
Надаючи оцінку поданим скаржником письмовим поясненням, апеляційний суд виходить із наступних міркувань.
Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Виходячи із наведеної вимоги процесуального закону та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що повний текст оскаржуваного судового рішення виготовлено судом 14 травня 2026 року, апеляційна скарга на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року мала бути подана у строк до 15 червня 2026 року включно.
Згідно зі ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як свідчить наявна у справі довідка про доставку електронного документу, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету представника скаржника 18 травня 2026 року о 22:30:10 (а.с. 102 том 3).
За викладеного, враховуючи вимоги ч. ч. 6, 7 ст. 272 ЦПК України, скаржник мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України у випадку подання ним апеляційної скарги до 18 червня 2026 року включно.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційна скарга на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року була подана скаржником у системі «Електронний суд» лише 07 липня 2026 року.
Тобто вже на момент першого подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції скаржник пропустив встановлений законом строк на апеляційне оскарження та не мав права на поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі ч. 2 ст. 354 ЦПК України, а тому посилання скаржника у додаткових поясненнях на вказану процесуальну норму є безпідставним.
Також колегією суддів з`ясовано, що відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року з підстав, що у ній зазначені, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року, вперше подану 07 липня 2026 року, повернуто особі, яка її подала.
Копію ухвали апеляційного суду від 14 липня 2026 року доставлено до електронного кабінету представника скаржника 15 липня 2026 року о 22:54:48 (а.с. 129 том 3).
Вдруге апеляційну скаргу разом з виправленим ордером на надання правничої допомоги скаржником до суду апеляційної інстанції подано 28 липня 2026 року.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії. Тому у кожному окремому випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку має оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 липня 2024 року у справі №9901/236/21, участь сторони в судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави.
За викладеного, ані твердження скаржника про утруднення комунікації між ним та його представником через проживання ОСОБА_1 за кордоном, яке до того ж не підтверджене жодним доказом, ані перебування представника скаржника у відпустці у період з 10 липня по 06 серпня 2026 року не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року.
Апеляційним судом також враховано, що відповідно до усталеної позиції, якої дотримується Верховний Суд у подібних випадках, сам по собі факт повернення навіть вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, від 07 вересня 2023 року у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у постановах від 29 серпня 2024 року у справі № 420/11219/23, від 27 грудня 2024 року у справі № 420/6022/24.
Водночас, у даній справі: апеляційна скарга вперше подана скаржником з пропуском строків, визначених ч.ч. 1 та 2 ст. 354 ЦПК України; наведена скаржником причина такого пропуску, що полягала в утрудненій комунікації між позивачем та його представником, була вище, а також в ухвалі від 14 вересня 2026 року відхилена апеляційним судом як необґрунтована; інших причин пропуску строку для первісного подання апеляційної скарги скаржником не наведено; повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося фактично через те, що представник скаржника, направляючи апеляційну скаргу у системі «Електронний суд», не пересвідчився у належному оформленні доданого до скарги ордеру на надання правничої допомоги, що не може вважатися причиною, яка не залежала від особи, яка оскаржує судове рішення; повторне подання апеляційної скарги відбулось лише на 12 день після дати отримання представником скаржника копії ухвали апеляційного суду від 14 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги, у той час як перебування представника скаржника у відпустці, за наявності у останнього зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний суд», не може слугувати виправданою причиною для такого зволікання.
Таким чином, скаржником не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним свого права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто на учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо подання доказів.
Зважаючи на фактичні обставини справи, на переконання колегії суддів, процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав та достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку, а наведені у апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях обставини не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Частинами 3, 4 ст. 357 ЦПК України визначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
За п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційним судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, за якими до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати імперативні приписи процесуального закону, які зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права.
На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 354, 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний