У Х В А Л А
14 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/40640/25
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Вербицької Н.В., Терлецького Д.С.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити пені дії
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.06.2025 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати п.1.2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 № 171 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись із вище означеним рішенням суду першої інстанції відповідачем безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 року визнано неповажними вказані Військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25 - відмовлено.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25 - залишено без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надано скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25 із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, а також доказів сплати судового збору у розмірі 1453 грн. 44 коп.
10.09.2026 року представником Військової частини НОМЕР_1 подано до П`ятого апеляційного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору, а також викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду представник скаржника вказує про звернення до Державного казначейства із заявкою на отримання фінансування для сплати судового збору. Крім цього, скаржник зазначає, що на виконання бойових розпоряджень Військова частина НОМЕР_1 постійно перебуває у процесі переміщення між операційними зонами поза межами Київського гарнізону, в якому розташований пункт дислокації військової частини.
Враховуючи наведене, скаржник уважає, що вище викладені обставини є поважною причиною для поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Строк на апеляційне оскарження установлено статтею 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як слідує з матеріалів справи, Одеським окружним адміністративним судом розглянуто справу №420/40640/25 в порядку письмового провадження про що постановлено судове рішення 10.06.2026 року. Тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закінчився 10.07.2026 року.
Натомість, дану апеляційну скаргу суб`єктом владних повноважень подано до П`ятого апеляційного адміністративного суду лише 23.08.2026 року (вихідний - неділя), тобто поза межами визначеного процесуальним законодавством строку.
Судова колегія наголошує, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. При поданні скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Так, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З урахуванням викладеного, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - гарантія забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
Більше того, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Між тим, колегія суддів відхиляє довід скаржника про його звернення до Державного казначейства із заявкою на отримання фінансування для сплати судового збору, адже означена обставина не є непереборною та жодним чином не перешкоджала Військовій частині НОМЕР_1 подати дану апеляційну скаргу у межах визначеного процесуальним законодавством строку.
Слід зауважити, що в досліджуваній частині апеляційної скарги відповідач не наводить належних обґрунтувань, що саме йому перешкоджало своєчасно подати до суду апеляційної інстанції дану апеляційну скаргу.
Скаржник, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону.
Скаржником не доведено вчинення усіх можливих та залежних від нього дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Що ж стосується доводів скаржника про те, що на виконання бойових розпоряджень Військова частина НОМЕР_1 постійно перебуває у процесі переміщення між операційними зонами поза межами Київського гарнізону, в якому розташований пункт дислокації військової частини, апеляційний суд вказує про таке.
Так, після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та їх обчислення законодавцем до КАС України не вносилось.
Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24.02.2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Слід погодитись, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб`єктів владних повноважень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для надання одній із сторін справи певних преференцій. У такому випадку, суб`єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджає скаржнику своєчасно скористатись своїм правом на апеляційне оскарження судового акту.
Однак, таких доказів скаржником до апеляційного суду не подано. При цьому, неналежна організація роботи у Військовій частині НОМЕР_1 не впливає на можливість застосування такого процесуального інституту як «поновлення строку на апеляційне оскарження» та надання відповідачу певних преференцій.
Так, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
За таких обставин, відповідачем не указано на обставини, які зумовлені воєнним станом та пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від волі особи і унеможливили своєчасне, у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги та не додано належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які у взаємозв`язку із введенням воєнного стану перешкоджали особі звернутись до суду із належним чином оформленою апеляційною скаргою у строк, установлений КАС України.
Враховуючи викладене, доводи скаржника не виправдовують безпідставність порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки в такому зверненні не зазначено та до нього не додано належних доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку подання до суду даної апеляційної скарги.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції слід відмовити.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що апеляційна скарга на судове рішення подана поза межами законодавчо установленого строку апеляційного оскарження, а вказані відповідачем у клопотанні причини пропуску ним строку апеляційного оскарження визнані колегією суддів такими, які не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, суд апеляційної інстанції на підставі частини 4 статті 299 КАС України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 299 КАС України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними вказані Військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25 - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року у справі №420/40640/25.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька Д.С. Терлецький