УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №300/3493/25
адміністративне провадження №К/990/40630/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І. В.,
суддів: Жука А. В., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 300/3493/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним і скасування наказів та поновлення на службі в поліції,
установив:
Адвокат Тинів І. Д., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненадання відпустки в порядку частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» майору поліції ОСОБА_1 , слідчому слідчого відділення Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 774 від 05 травня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області», яким до майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 208 о/с від 06 травня 2025 року «По особовому складу» про звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, з 06 травня 2025 року на службі в поліції на посаді, яку займала, із збереженням місця роботи;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу, пов`язаного зі звільненням з служби в поліції, починаючи з часу звільнення (06 травня 2025 року) по день фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 300/3493/25 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
30 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на оскаржувані судові рішення у справі № 300/3493/25.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 28 травня 2026 року у відкритому судовому засіданні та в повному обсязі складена того ж дня, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 30 серпня 2026 року.
Одночасно з касаційною скаргою скаржниця заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що первинну касаційну скаргу подала у межах установленого законом строку, однак ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2026 року її було повернуто у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження. Посилається на те, що після отримання цієї ухвали не втратила процесуального інтересу до касаційного перегляду справи, а вживала заходів для усунення зазначених Судом недоліків, які, на її думку, потребували суттєвого змістовного доопрацювання касаційної скарги, зокрема розмежування підстав касаційного оскарження, конкретизації правового питання та належного обґрунтування відповідних доводів. Уважає, що повторне звернення є продовженням своєчасно розпочатої реалізації права на касаційне оскарження, а наведені обставини у сукупності з її добросовісною та послідовною процесуальною поведінкою свідчать про поважність причин пропуску строку.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто як така, що не містила належного обґрунтування обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Як встановлено Судом з відомостей Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали Верховного Суду від 13 липня 2026 року доставлено до електронного кабінету скаржника 13 липня 2026 року о 21:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Водночас, ураховуючи положення частини шостої статті 251 КАС України, відповідно до яких у разі отримання судом повідомлення про доставлення судового рішення до електронного кабінету особи пізніше 17 години судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, зазначена ухвала вважається врученою скаржнику 14 липня 2026 року.
Водночас з цією касаційною скаргою позивачка звернулася лише 30 серпня 2026 року.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Верховний Суд, не заперечуючи права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зауважує, що таке право не є абсолютним, а своєчасне первинне подання касаційної скарги не означає можливості повторного звернення у будь-який довільний строк, оскільки такий підхід порушував би принцип юридичної визначеності.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Водночас Суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржницею причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.
Сам собою факт первинного звернення з касаційною скаргою у межах установленого законом строку та її подальшого повернення судом касаційної інстанції не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку при повторному зверненні. Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення має реалізовуватися без невиправданих затримок і зайвих зволікань, а скаржник повинен продемонструвати добросовісне ставлення до реалізації права на касаційне оскарження та вчинення усіх залежних від нього дій для повторного звернення до суду в розумний строк.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2026 року первинно подану касаційну скаргу повернуто у зв`язку з неналежним викладенням передбачених законом підстав касаційного оскарження, тоді як з повторною касаційною скаргою скаржниця звернулася 30 серпня 2026 року, тобто через 47 днів після постановлення зазначеної ухвали.
Такий проміжок часу за наведених скаржницею обставин не може вважатися розумним строком, необхідним для повторного звернення з касаційною скаргою після її повернення. При цьому скаржниця не зазначає, які саме об`єктивні обставини зумовили необхідність витрачання 47 днів на усунення недоліків попередньої касаційної скарги, та не наводить обставин, які упродовж цього періоду перешкоджали їй без зайвих зволікань повторно звернутися до суду касаційної інстанції.
Посилання скаржниці на необхідність суттєвого змістовного доопрацювання касаційної скарги не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного повторного звернення до Суду, оскільки приведення касаційної скарги у відповідність до вимог процесуального закону, зокрема належне викладення та обґрунтування підстав касаційного оскарження, є процесуальним обов`язком особи, яка звертається з такою скаргою. Необхідність виконання такого обов`язку сама собою не може виправдовувати тривале зволікання з повторним зверненням до суду.
Отже, своєчасність первинного звернення з касаційною скаргою, збереження скаржницею процесуального інтересу до перегляду справи та необхідність доопрацювання касаційної скарги можуть характеризувати її процесуальну поведінку, однак не пояснюють тривалості 47-денного проміжку між поверненням первинної касаційної скарги та повторним зверненням і не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії.
За таких обставин наведені у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження Суд визнає неповажними.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, та надати відповідні докази.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Визнати неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 300/3493/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним і скасування наказів та поновлення на службі в поліції - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також якщо наведені скаржником інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. В. Жук
О. Р. Радишевська