УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 420/38133/25
адміністративне провадження № К/990/41513/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі № 420/38133/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 58140/15-32-24-06-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58141/15-32-24-06-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58097/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58099/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58100/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58103/15-32-23-02-19 від 22 жовтня 2025 року, № 58096/15-32-07-06 від 22 жовтня 2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року задоволено позов.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, в частині висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області: № 58096/15-32-07-06 від 22 жовтня 2025 року, № 58097/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58099/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58100/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58140/15-32-24-06-20 від 22 жовтня 2025 року, № 58141/15-32-24-06-20 від 22 жовтня 2025 року.
Ухвалено у цій частині нове рішення, яким частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58097/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, в частині висновку про збільшення основного зобов`язання на 5 348 655,00 грн, а також в частині нарахування штрафних (фінансових) санкції, розміром 534 865,50 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58100/15-32-07-02-20 від 22 жовтня 2025 року, в частині висновку про нарахування штрафних (фінансових) санкцій, розміром 2 674 328,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58140/15-32-24-06-20 від 22 жовтня 2025 року, в частині висновку про збільшення основного зобов`язання на 596 791,37 грн, а також в частині нарахування штрафних (фінансових) санкції, розміром 77 005,33 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58141/15-32-24-06-20 від 22 жовтня 2025 року, в частині висновку про збільшення основного зобов`язання на 49 732,66 грн, а також в частині нарахування штрафних (фінансових) санкції, розміром 6 417,12 грн.
В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» у цій частині відмовлено.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, в частині висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58103/15-32-23-02-19 від 22 жовтня 2025 року залишенобез змін.
Не погоджуючись з рішенням суддів апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Звертаючись із касаційною скаргою скаржник визначає підставою касаційного перегляду п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначивши, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування дії п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо неправильного застосування норми матеріального права, а саме: п. 14.1 ст. 14 ПК України у поєднанні зі ст. 1 ЗУ «Про внутрішній водний транспорт»
У контексті наведеного обґрунтування суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зі змісту п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зокрема, застосування п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України передбачає обов`язок касатора: -визначити конкретну норму права, щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду;
-обґрунтувати необхідність формування такого висновку у подібних правовідносинах (зокрема, визначення норми, що врегульовує спірні правовідносини);
-зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми судами попередніх інстанцій; викласти власне бачення правильного застосування цієї норми.
Отже, сам по собі факт відсутності висновку Верховного Суду з питань урегулювання певної категорії правовідносин не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Необхідним є належне й аргументоване обґрунтування як помилки судів щодо застосування певної норми права, так і потреби у формуванні відповідного правового підходу.
При цьому Суд зауважує, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стосується відсутності висновку щодо застосування саме норми права, а не щодо особливостей її застосування залежно від обставин справи.
Також, у тексті поданої касаційної скарги скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та на п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України, з підстав не дослідження доказів.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
Крім того, під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України установлено, що в ній викладені аналогічні підстави та обґрунтування, які містила попередня касаційна скарга, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року (провадження К/990/32397/23), проте, скаржник не врахував зауваження, викладені в цій ухвалі.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі № 420/38133/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко