УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №520/14450/25
адміністративне провадження № К/990/37856/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №520/14450/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони) в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 08.11.2024, оформлене протоколом №173/975, пункту 13, про призначення одноразової грошової допомоги матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть, в сумі 2013000 грн;
зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168) у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 15000000 грн.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 05.09.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував пункт 13 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024, оформлене протоколом №173/975. Зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами щодо здійснення виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її сина військовослужбовця ОСОБА_2 , пов`язаного із захистом Батьківщини та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Верховний Суд ухвалою від 21.07.2026 касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №520/14450/25 повернув скаржнику з підстав того, що у касаційній скарзі не були викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
29.07.2026 Міністерство оборони України повторно звернулося до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 06.08.2026 знову повернув касаційну скаргу скаржнику з тих самих підстав.
11.08.2026 Міністерство оборони України втретє звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. У вказаній скарзі відповідач пропуск строку на касаційне оскарження обґрунтовує тим, що його пропущено у зв`язку з виправленням недоліків, зазначених в попередніх ухвалах Верховного Суду від 21.07.2026 та від 06.08.2026, а також покликається на форс-мажорні обставини, які виникли під час військового стану, та просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 24.08.2026 визнав неповажними причини пропуску строку Міністерством оборони України на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у цій справі. Також відмовив Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу залишив без руху. Надав скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати документ про сплату судового збору у розмірі 1937,92 грн та обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
03.09.2026 через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24.08.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій, а також зазначає, що ним сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн, в підтвердження чого надано платіжну інструкцію про сплату судового збору від 31.08.2026 №220/13/897.
Надаючи оцінку обґрунтуванню клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає наступне.
Повний текст постанови Другого апеляційного адміністративного суду складений та підписаний 05.06.2026, тобто, кінцевий строк на подання до суду касаційної скарги сплив 06.07.2026.
З моменту складення та підписання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 до моменту звернення скаржника з касаційною скаргою втретє пройшло понад 2 місяці.
Згідно зі статтею 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Верховний Суд наголошує, що повернення первинної касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також колегія суддів зауважує, що недотримання органом державної влади вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги, у зв`язку з чим вперше та вдруге подані касаційні скарги ухвалами Верховного Суду від 21.07.2026 та від 06.08.2026 були повернуті, за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає органу державної влади права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
До того ж, завантаженість державного органу іншими справами не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб`єктивними, адже стосуються належної організації роботи всередині установи та залежать від волі керівника та працівників, а тому не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений статтею 329 КАС України.
Відтак, колегія суддів визнає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 329, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №520/14450/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №520/14450/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Кравчук