УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/20396/24
адміністративне провадження №К/990/39751/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №380/20396/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, у якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №31-дс від 23 вересня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №566-о від 29 листопада 2024 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №822-о від 27 грудня 2024 року «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Державної податкової служби у Львівській області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу супроводження судових спорів позапланових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з 27 грудня 2024 року;
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2024 року по дату ухвалення судового рішення включно.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 23 вересня 2024 року №31-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 29 листопада 2024 року №566-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 27 грудня 2024 року №822-0 «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Державної податкової служби у Львівській області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу супроводження судових спорів позапланових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з 28 грудня 2024 року.
Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 грудня 2024 року по 15 лютого 2026 року у сумі 705390 грн, без урахування податків і зборів.
Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області задоволено.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №380/20396/24 скасоване та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Доводи скаржника у цій частині не доведені у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другою, третьою статті 353 КАС України.
З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 331, 334 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №380/20396/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу.
Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №380/20396/24.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Направити копію цієї ухвали скаржнику, а разом з копією касаційної скарги - іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді Л. О. Єресько
А. Г. Загороднюк