Справа № 127/20582/25
Провадження № 22-ц/801/2087/2026
Категорія: 16
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Панасюк О. С.
УХВАЛА
10 вересня 2026 року Справа № 127/20582/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засіданні Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Сала Т. Б. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Іщук Т. П. від 22 червня 2026 року про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и в:
До Вінницького апеляційного суду надійшла справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року про призначення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи і зупинення провадження у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 20 липня 2026 року визначено склад колегії суддів для її розгляду: Панасюк О. С. - суддя доповідач, судді Ковальчук О. В. та Береговий О. Ю.
05 серпня 2026 року у справі відкрито апеляційне провадження. Визначено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом семи днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження.
26 серпня 2026 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено заміну судді Берегового О. Ю. на суддю Сала Т. Б.
Того ж дня продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду на 09 год 30 хв. 10 вересня 2026 року.
До початку судового засідання апеляційного суду 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 подала згенеровану шляхом застосування штучного інтелекту заяву про відвід суддям Панасюку О. С., Ковальчуку О. В. та Салу Т. Б.
Доводи заяви зводяться то того, що апаратом суду було умисно змінено категорію справи з «встановлення порядку користування земельною ділянкою» на «усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою» для «штучного звуження пулу суддів під час авторозподілу (відсікання профільної земельної палати)».
Заявниця вбачала втручання в автоматизовану систему документообігу суду під час формування колегії суддів та заміни судді Берегового О. Ю. на суддю Сала Т. Б., тому що в систему АСДС «Д-3» було внесені відомості про те, що одночасно 18 суддів цивільної палати змінили свій статус на «Зайнятість згідно з табелем (відпустка 14 і більше днів)». Така інформація є завідомо недостовірною та становить склад кримінального правопорушення (стаття 376-1 Кримінального кодексу України). Апарат суду не міг не знати про заплановану відпустку судді Берегового О. Ю. Необхідність його заміни обумовлювалась дотриманням строків розгляду справи, але в той же день головуючий виніс ухвалу про продовження розгляду справи на 15 днів, тобто на строк, який перевищував строк відпустки судді Берегового О. Ю.
Звертала увагу на те, що у судді Сала Т. Б. існує конфлікт інтересів у цій справі, тому що він тривалий час працював в Ленінському районному суді м. Вінниці, а в подальшому Вінницькому міському суді Вінницької області, у якому так само працює суддя Іщук Т. П. У своєму мотиваційному листі кандидата в члени Вищої ради правосуддя (далі ВРП) у 2019 році він констатував, що звернення учасників процесу до правоохоронних органів та ВРП щодо суддів є проявами тиску на суд.
Апеляційний суд призначив справу до розгляду, достовірно усвідомлюючи факт порушення цілісності справи та «катастрофічної» неповноти її матеріалів.
Заслухавши думку учасників справи щодо заявленого відводу, апеляційний суд прийшов до висновку про його необґрунтованість з огляду на таке.
Підстави для відводу судді передбачені статтею 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема в пунктах 4, 5 частини першої цієї статті встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частини четвертої цієї ж статті незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає право кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) випливає, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
У рішенні в справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року («Belukha v. Ukraine», заява № 33949/02) ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому ЄСПЛ вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним все ж є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості суддів у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Зміст та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Панасюка О. С., Ковальчука О. В. та Сала В. Ю. від участі у розгляді справи не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу (самовідводу) судді, не відповідають меті цивільного судочинства, оскільки в їх основу покладені згенеровані за допомогою штучного інтелекту припущення щодо порушення порядку визначення судді для розгляду справи, наявного у судді Сала Т. П конфлікту інтересів та його психологічної вразливості.
Зокрема апеляційний суд звертає увагу, що визначення категорії справи здійснюється апаратом суду і ніяким чином не впливало на її розподіл між суддями, які входять до складу судової палати з розгляду цивільних справ. Жодної спеціалізації, зокрема «профільної земельної палати» між суддями палати з розгляду цивільних справ у Вінницькому апеляційному суді не існує.
Справа, як і решта справ, які надійшли в той самий період, не розподілялась через неможливість сформувати склад суду, оскільки судді судової палати з розгляду цивільних справ були виключені з розподілу на підставах, що зазначені у протоколі від 10 липня 2026 року.
Заміна судді Берегового О. Ю. була викликана тим, що через його відпустку (частину щорічної відпустки, яка йому була надана поза графіком через сімейні обставини) неможливо було саме призначити справу до розгляду (частина перша статті 366 ЦПК України) після завершення у ній дій, установлених статтею 365 цього Кодексу. Продовження ж строку розгляду справи зумовлене неможливістю її розгляду у тридцятиденний строк (частина перша статті 371 ЦПК України) через обмеження, пов`язані з кількістю залів судового засідання (всього 2), які використовуються у Вінницькому апеляційному суді для розгляду цивільних справ, а також завантаженістю суддів, які входять до колегії з розгляду цієї справи, в інших справах.
Попередня ж робота судді Сала Т. Б. у суді, ухвала якого є предметом оскарження у цій справі, ніяким чином не може свідчити про наявність у нього «конфлікту інтересів», а висловлена ним публічна думка щодо неприпустимості тиску на суд (яка прямо відповідає конституційній забороні будь-якого впливу на суд (частина перша статті 126 Конституції України, частина третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)), не вказує про його можливу «психологічну вразливість» через погрози ОСОБА_1 притягненням суддів та працівників апарату до кримінальної відповідальності.
Натомість ця заява ОСОБА_1 , як і, так само згенеровані із застосуванням штучного інтелекту, заява «про фіксацію зміни предмета доказування, імперативне застосування ст. 391 ЦК України та визнання позивача порушником титульного права власності внаслідок процесуальної інверсії у АСДС «Д-3»» та «термінове» клопотання «про імперативну превентивну інвентаризацію та візуальний огляд матеріалів цивільної справи в залі судового засідання, з прямою відеофіксацією стану томів (перехоплення ознак кримінального втручання за ст. 357 КК України та блокування розгляду по суті)» очевидно суперечать завданню цивільного судочинства - справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню справи, яким повинні керуватися як суд, так і учасники справи і яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України), спрямовані виключно на затягування розгляду справи та намагання вплинути на суд шляхом ініціювання здійснення ним дій, не передбачених процесуальним законом, погроз притягнення суддів до кримінальної відповідальності, що має ознаки зловживання процесуальними правами відповідно до пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України.
Жодних конкретних обставин, які б могли свідчити про упередженість суддів Панасюка О. С., Ковальчука О. В. та Сала Т. Б. заява ОСОБА_1 не містить.
Інших обставин, які б виключали можливість участі цих суддів у розгляді вказаної справи, немає.
Згідно з частиною третьою статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Оскільки заява про відвід надійшла 08 вересня 2026 року, тобто за один день до призначеного на 10 вересня 2026 року засідання у справі, керуючись статтями 36, 40 ЦПК України апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Сала Т. Б. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
(Повний текст судового рішення виготовлено 11 вересня 2026 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало