Єдиний унікальний номер: 378/998/26
Провадження № 2-зз/378/1/26
УХВАЛА
04 вересня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.,
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище Київської області заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки і піклування Виконавчий комітет Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про встановлення місця проживання малолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И В:
В провадження суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 , який з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини разом з ним за адресою його фактичного проживання АДРЕСА_1 . Встановити спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_4 та визначити порядок спілкування з нею батькам та виховання, встановивши чіткий порядок проживання з батьком та матір`ю, а саме: перша половина місяця дитина проживає разом з батьком за місцем його проживання у селищі Ставище з 01 числа кожного місяця з 16:00 год. по 15 число кожного місяця до 16:00 год.; друга половина місяця дитина проживає разом з матір`ю за місцем її проживання у с. Розкішна з 15 числа кожного місяця з 16:00 год. по 01 число наступного місяця до 16:00 год.. Зобов`язати позивача та відповідача забезпечувати взаємну, добросовісну передачу дитини ОСОБА_4 один одному у визначені рішенням суду дні та години.
Ухвалою Ставищенського районного суду від 25.08.2026 (а.с. 86-87) заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечено позов шляхом встановлення участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: кожну першу, третю та п`яту п`ятницю кожного місяця батько - ОСОБА_3 забирає дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 16:00 годині безпосередньо з закладу освіти (Ставищенського ліцею № 2) або за місцем її фактичного перебування; мати - ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідну першу, третю та п`яту неділю кожного місяця о 16:00 годині за місцем фактичного проживання батька. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди один одному в реалізації встановленого судом тимчасового порядку спілкування з дитиною.
Будучи сформованим 30.08.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в системі «Електронний суд», 31.08.2026 до суду надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив, що судом фактично встановлено тимчасове періодичне проживання дитини з батьком. Дана справа перш за все стосується інтересів та життя малолітньої дитини, тому суд, вирішуючи питання про забезпечення цього позову без виклику учасників справи, допустив надмірний формалізм та не з`ясував всі обставини справи і думку сторін та самої дитини щодо можливості встановлення тимчасового порядку спілкування (а саме, проживання) дитини з батьком, запропонованого позивачем. Встановлюючи в примусовому порядку графік проживання дитини з позивачем як спосіб забезпечення позову, суд порушив основоположні принципи цивільного судочинства, такі як рівність учасників провадження перед законом і судом, змагальність та диспозитивність, а також не забезпечив дотримання інтересів дитини. Суд при встановленні графіку проживання дитини з позивачем не врахував те, що якщо дитина кожні суботу та неділю буде жити у батька, то вона буде перебувати в постійній емоційній напрузі і на вихідних, коли необхідно відновлювати фізичні та емоційні сили перед навчальним тижнем у школі. Крім того, це буде впливати на всесторонній розвиток дитини, оскільки на вихідних дитина має можливість і потребу відвідувати, наприклад, гуртки, екскурсії, спілкуватися з іншими дітьми, а відсутність вільного вихідного дня для цих потреб не дозволить забезпечити гармонійний розвиток дитини, оскільки у вихідні вона змушена буде змінювати місце свого проживання. Судом не враховано що органом опіки та піклування уже встановлено години побачень позивача з дочкою. Суд не надав можливість відповідачу подати докази та навести свої доводи на спростування наявності підстав для забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб. Тоді як позивач не надав належних доказів наявності підстав для забезпечення позову у запропонований ним спосіб. Вказані заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню позовних вимог. Після забезпечення позову судом позивач наполягає на тому, що як парні, так і не парні вихідні місяця, тобто всі вихідні, є його часом спілкування з дитиною та погрожує відповідачу правоохоронними органами у випадку недодержання такого графіку. Таким чином, вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують інтереси малолітньої дитини і фактично вирішують спір по суті ще до розгляду справи, а тому підлягають скасуванню.
03.09.2026 до суду від ОСОБА_3 надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в яких просить у задоволенні клопотання відмовити, зазначив, що представник відповідача на підтвердження офіційного працевлаштування відповідача та можливість її спілкування з дитиною тільки у вечірній час не надав жодних доказів. Скасування заходів забезпечення позову на підставі виключно усних припущень адвоката, без надання ним належних письмових доказів працевлаштування, доходів та графіку роботи матері, суперечитиме принципу всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню. Крім того, твердження представника відповідача про наявність у нього ІІІ групи інвалідності та отримання пенсії не є свідченням його матеріальної та фізичної неспроможності утримувати та виховувати дочку, є відверто маніпулятивними та протиправними. Використовувати довідки про хворобу, щоб обмежити право дитини бачити батька - це дискримінація за станом здоров`я. Також встановлені заходи забезпечення позову не є тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки у позові він просить проживання дитини 15 днів на місяць, а в ухвалі суду встановлено лише непарні вихідні - всього 6 днів на місяць, що у 2,5 рази менше за позовні вимоги. Клопотання представника відповідача спрямоване не на захист інтересів дитини, а на задоволення особистих амбіцій та штучне обмеження його батьківських прав, а тому є повністю безпідставним.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтримали. ОСОБА_1 додатково суду пояснила, що вона виконує рішенням виконкому Ставищенської селищної ради, яким затверджено висновок органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради, яким встановлено дні та години побачень дитини з ОСОБА_3 ..
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 проти задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову заперечив, додатково пояснив, що оскільки ОСОБА_1 працює згідно графіку, тому має можливість спілкуватися з дитиною в будні дні. Заявляючи клопотання про забезпечення позову, він мав намір крім графіку, встановленого рішенням виконкому Ставищенської селищної ради дотримуватися також графіку участі у вихованні дитини, встановленого судом, тобто всі вихідні дні неповнолітня ОСОБА_6 має проживати з ним.
Розглянувши матеріали поданого клопотання, заслухавши пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, з наступних підстав.
За правилом частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 ст. 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «M.S. проти України» від 11 липня 2017 року наголосив, що при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно, з одного боку, зберігати її сімейні зв`язки, а з іншого - забезпечувати розвиток дитини у стабільному та безпечному середовищі. Аналогічні підходи послідовно застосовуються Верховним Судом у справах, пов`язаних із визначенням способу участі батьків у вихованні дитини.
Згідно ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Звертаючись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача в її обґрунтування посилався на те, що при встановленні графіку проживання дитини з позивачем судом не враховано графік побачень позивача з дитиною, встановлений висновком органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради, який затверджений рішенням виконкому Ставищенської селищної ради від 21.08.2024, в зв`язку з чим дитина кожні суботу та неділю буде жити у батька.
Як визначено у п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не в праві скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання,за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Виходячи з тлумачень норм ст. 158 ЦПК України суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами наявний спір щодо визначення місця проживання дітей та визначення способу участі у спілкуванні та вихованні з дітьми, розгляд справи триває.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Ставищенської селищної ради від 21.08.2024 № 1435 затверджено висновок органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради, яким встановлено дні та години побачень ОСОБА_3 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 : друга, четверта субота-неділя місяця з 10.00 год. ранку суботи до 16.00 год. дня неділі, з виїздом дитини за місцем проживання батька, через тиждень (за попедньою домовленістю обох сторін). Надано батькам право змінювати порядок побачень з дитиною за їх взаємною згодою. Матері дитини ОСОБА_1 : не перешкоджати побаченням батька з дочкою; сприяти спілкуванню дитини з батьком за допомогою засобів зв`язку (а.с. 52-53).
Ухвалою Ставищенського районного суду від 25.08.2026 (а.с. 86-87) заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечено позов шляхом встановлення участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: кожну першу, третю та п`яту п`ятницю кожного місяця батько - ОСОБА_3 забирає дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 16:00 годині безпосередньо з закладу освіти (Ставищенського ліцею № 2) або за місцем її фактичного перебування; мати - ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідну першу, третю та п`яту неділю кожного місяця о 16:00 годині за місцем фактичного проживання батька. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди один одному в реалізації встановленого судом тимчасового порядку спілкування з дитиною.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом спору у даній справі є визначення місця проживання дитини, тому у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від батька. Суд за результатом системного аналізу судової практики вважав, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Разом з тим, з скріншоту мобільного додатку «Viber», наданого суду представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , встановлено, що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про графік спілкування його з дитиною, а саме: «… Ось як тепер виглядає графік нашого спілкування з донькою: мій час (всі непарні тижні): кожну першу, третю та п`яту п`ятницю місяця я забираю Женю о 16.00 прямо з ліцею № 2 (або за місцем її перебування) на всі вихідні з ночівлею. ... Парні тижні (друга та четверта субота/неділя): тут продовжує діяти чинне рішення органу опіки та піклування, за яким дитина так само перебуває зі мною...» (а.с. 100-102).
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив свій намір проводити час (проживати та спілкуватися) із дочкою ОСОБА_6 всі вихідні дні місяця, та повідомив суд, що ОСОБА_1 виконує рішення виконкому Ставищенської селищної ради від 21.08.2024 № 1435 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради», яким встановлено дні та години побачень та спілкування його з малолітньою дочкою ОСОБА_4 ..
З огляду на вищевикладене вбачається, що заходи забезпечення позову щодо визначення порядку спілкування батька з донькою, які були вжиті судом за клопотанням ОСОБА_3 відпали, оскільки останній згідно висновку органу опіки і піклування Ставищенської селищної ради спілкується з дитиною друга, четверта субота-неділя місяця та постійно за допомогою засобів зв`язку, який відповідає принципу пропорційності та найкращим інтересам дитини, а тому заяву про скасування заходів забезпечення позову по справі номер 378/998/26, слід задовольнити.
У зв`язку із скасуванням заходів забезпечення позову в частині визначення графіку особистих зустрічей, втрачає чинність і похідне положення ухвали, яким на матір покладено обов`язок забирати дитину у відповідну першу, третю та п`яту неділю кожного місяця о 16:00 годині за місцем фактичного проживання батька, та зобов`язано не чинити перешкоди в реалізації встановленого судом тимчасового порядку спілкування з дитиною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 259 ЦПК України суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ставищенського районного суду від 25 серпня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 09.09.2026.
Суддя Т. Н. Скороход