ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
09 вересня 2026 року м. Львів Справа № 921/196/26
Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду О.С. Скрипчук,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ястрем» б/н від 31.08.2026 (вх. № 01-05/2951/26, 01-05/2961/26, 01-05/2964/26 від 04.09.2026)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2026 (повний текст рішення складено 28.07.2026, суддя Руденко О.В.)
у справі № 921/196/26
за позовом: виконувача обов`язків керівника Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Бучацької міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ястрем»
про: стягнення грошових коштів в сумі 50 774,80 грн, з яких: 28 802,15 грн безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, інфляційних втрат у сумі 18 312,80 грн, 3% річних у сумі 3 659,85 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2026 у справі №921/196/26 позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Бучацької міської ради задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ястрем» до місцевого бюджету Бучацької міської територіальної громади грошові кошти за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в сумі 50 774,80 грн, з яких: 28 802,15 грн безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 18 312,80 грн інфляційні втрати, 3 659,85 грн три проценти річних.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, 31.08.2026 року з використанням послуг поштового зв`язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Ястрем» було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2026 року у справі № 921/196/26.
У поданій апеляційній скарзі, скаржник просив суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду в справі №921/196/26
Так, в поданому клопотанні скаржник вказує, що повний текст оскаржуваного судового рішення апелянт отримав 14.08.2026. Відтак, зважаючи на те, що апеляційна скарга подаєтсья в межах 20-денного строку з дня вручення оскаржуваного рішення, апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Відповідно частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Перебіг процесуальних строків відповідно до частини 1 статті 216 Господарського розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Судом встановлено, що згідно інформації, наявної в системі Діловодство спеціалізованого суду, рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2026 у справі № 921/196/26 було надіслано скаржнику до його електронного кабінету та доставлено останньому 28.07.2026 о 16 год 31 хв.
Відповідно до наведених вище норм Господарського процесуального кодексу перебіг строку на подання апеляційної скарги в даному випадку розпочався з 29.07.2026 та закінчився 17.08.2026.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ястрем» б/н від 31.08.2026 (вх. № 01-05/2951/26, 01-05/2961/26, 01-05/2964/26 від 04.09.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2025 у справі № 921/196/26 була подана 02.09.2026 з використанням послуг поштового зв`язку, що підтверджується трекінгом поштового відпралення №790[телефон приховано], тобто з пропуском строку, встановленого законом на апеляційне оскарження рішення суду.
Відтак, судова колегія зазначає, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду, а доводи зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими.
Поряд з цим, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги суд встановив, що до останньої скаржником не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.
В апеляційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги в справі № 921/196/26.
Розглянувши дане клопотання судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 2 ст.123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Слід зазначити, що відстрочення, розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати можливе лише у випадках та за наявності умов, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Наведений перелік підстав для вчинення судом вказаних дій є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 зазначено, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
У п. 45 вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду останній дійшов висновку, що із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1,2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, відтак, підстави для відстрочення апелянта (юридичної особи) від сплати судового збору в цьому випадку відсутні. Разом з тим, відповідач в клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду не навів будь-яких доводів в обґрунтування поданого клопотання.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в справі № 921/196/26.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (50 774,80 грн * 1,5% = 761,62 грн) .
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже, при поданні апеляційної скарги про перегляд рішення суду у цій справі розмір судового збору становить 4 992,00 грн (3 328,00 грн * 150% = 4 992,00 грн).
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що скаржником не дотримано вимоги пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за її подання до суду.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги суд встановив, що до останньої скаржником не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу, а саме Бучацькій окружній прокуратурі та Бучацькій міській раді, що є порушенням вимог пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до положень частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху із встановленням строку для усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ястрем» про відстрочення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в справі № 921/196/26
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ястрем» б/н від 31.08.2026 (вх. № 01-05/2951/26, 01-05/2961/26, 01-05/2964/26 від 04.09.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2026 у справі № 921/196/26 - залишити без руху.
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ястрем» протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) суду:
- докази сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку у розмірі 4 992,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2026 у справі № 921/196/26;
- обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі у встановленому нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу порядку з інших підстав;
- докази надсилання копії апеляційної скарги Бучацькій окружній прокуратурі та Бучацькій міській раді, з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
При неусуненні недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику в порядку частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.С. Скрипчук