Справа №: 343/1431/26
Провадження №: 2/343/1060/26
У Х В А Л А
15 вересня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: серкретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 343/1431/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
за участю: представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
на розгляді в суді перебуває дана справа.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 подала клопотання, в якому просить зупинити провадження у даній справі, у зв`язку із тим, що відповідач ОСОБА_2 на даний час вважається особою зниклою безвісти за особливих обставин.
У підготовчому судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 подане клопотання підтримала та просила таке задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Комарницький Е.Г. заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Заслушавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільно процесуальний кодекс України визначає, що завдання розгляду справи по суті є роозгляд та вирішення спору на підставі зібраних матеріалів (ч. 1 ст. 209 ЦПК України).
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи.
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства.
Так, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 з 04.02.2026 вважається зниклим безвісти за особливих обставин на території бойових дій, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Водночас, ст. 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокерма ст. 51 Конституції України.
Очевидно, що ця справа стосується насамперед питання дотримання тих конституційних цінностей (ст. 51 Конституції України), які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану і складають фундамент сучасного конституційного ладу.
Відповідно до принципу дружнього ставлення до міжнародного права практика тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Європейським судом з прав людини має враховуватися при розгляді цієї справи (рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року 2-рп/2016).
Між інтересами дитини й інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Стаття 8 Конвенції 1950 року не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04 (пункт 54)).
Реалізація принципу якнайкращих інтересів дитини пов`язана із рядом обов`язків держави. Серед яких створення процесуальних гарантій для дітей, заснування механізмів і процедур подання та розгляду скарг, відновлення справедливості або витребування відшкодування з метою повної реалізації права дитини на належний облік та послідовне забезпечення своїх найкращих інтересів у контексті будь-яких заходів щодо здійснення, адміністративного та судового провадження, які мають до неї відношення або зачіпають її, на що детально звернув увагу Комітет з прав дитини (далі - КзПД) у своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) щодо права дитини на приділення першочергової уваги найкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3).
Аналізуючи окремі положення даного документу можна прослідкувати рекомендації КзПД, які демонструють потребу закріплення державою пріоритетності вирішення питань, пов`язаних із забезпеченням принципу якнайкращих інтересів дитини, що не оминає і сферу судового розгляду.
Таким чином, оскільки предметом позову даної справи є стягнення неустойки (пені) за прострочення відповідачем сплати аліментів, з метою забезпечення принипу якнайкращих інтересів дитини, суд не вважає за можливе зупинити провадженння у даній справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 251, 260 ЦПК України, cуд
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М.Андрусів