Справа № 756/17915/14-ц
Провадження № 4-с/756/113/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стужука Павла Петровича, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», -
в с т а н о в и в :
Заявниця звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стужука П.П., в обґрунтування якої зазначила, що на виконанні у вказаному відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2/756/1411/15, виданого Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 22030114429 від 7 серпня 2008 року.
30 червня 2017 року державним виконавцем Чорним В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 2 резолютивної частини якої припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Попри це, як зазначає заявниця, головний державний виконавець Стужук П.П., ігноруючи факт закриття провадження та скасування заходів примусового виконання, упродовж 2021-2026 років продовжував виносити постанови про арешт коштів боржника. Внаслідок цих дій з рахунку заявниці примусово списано 25232,65 грн.
Посилаючись на зазначене, заявниця ОСОБА_1 просить визнати дії головного державного виконавця Стужука П.П. щодо накладення арештів та примусового стягнення коштів у 2026 році неправомірними, скасувати всі постанови про арешт коштів, винесені у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 після 30 червня 2017 року, а також зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Оболонський ВДВС) повернути ОСОБА_1 незаконно стягнені кошти в загальному розмірі 25 232,65 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2026 року скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 6 серпня 2026 року за клопотанням заявниці витребувано в Оболонського ВДВС належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 232,65 грн та 25000 грн.
Зазначена ухвала суду направлялась до Оболонського ВДВС у встановленому порядку, що підтверджується копією супровідного листа від 10 серпня 2026 року та довідкою про доставку електронного документу (а.с.47,48).
На виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 6 серпня 2026 року витребувані судом матеріали виконавчого провадження не надійшли. Крім того, про неможливість подання витребуваних доказів суд не повідомлено, причин їх неподання не зазначено.
В судове засідання заявниця не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. До суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.
Головний державний виконавець Оболонського ВДВС Стужук П.П. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини та поважність неявки не повідомляв, пояснень чи заперечень на скаргу не подав.
Представник стягувача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. До суду надійшла заява представниці Науменко О.В. про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частини 2 статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 2 березня 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22030114429 в розмірі 8417,75 доларів США та судових витрат у розмірі 1090,43 грн (а.с.28-29).
12 січня 2016 року на виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист №2/756/1411/15, на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
23 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10904,31 грн.
Постановою старшого державного виконавця Чорного В.В. від 7 грудня 2016 року про скасування процесуального документа скасовано постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23 березня 2016 року (а.с.4-6).
30 червня 2017 року старшим державним виконавцем Чорним В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.7-9).
Підпунктами 1.1 та 1.2 резолютивної частини цієї постанови постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виведено в окреме виконавче провадження (а.с.8)
26 липня 2017 року старшим державним виконавцем Чорним В.В. на підставі постанови НОМЕР_1 від 23 березня 2016 року відкрито окреме виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 10904,31 грн, стягувачем у якому є орган державної виконавчої служби (а.с.10-11).
20 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 195,30 грн (а.с.14).
Відповідно до відомостей про проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 постанови про арешт коштів боржника виносились 17 грудня 2021 року (на суму 10904,31 грн), 11 жовтня 2022 року, 23 лютого 2023 року, 10 травня 2023 року, 15 червня 2023 року та 14 лютого 2024 року (кожного разу на суму 11099,61 грн) (а.с.12-15).
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 1 липня 2026 року виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрите, а сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, складає 10904,31 грн (а.с.12-13).
3 червня 2026 року з рахунку ОСОБА_1 списано 232,65 грн (платіжна інструкція №2ODZHQOL.1), а 1 липня 2026 року - 25000 грн (платіжна інструкція № UOE6JTIS.1). Загальна сума примусово стягнутих коштів становить 25232,65 грн (а.с.16,17).
Згідно з призначенням платежу в обох платіжних інструкціях кошти стягнуто за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з виконання постанови № НОМЕР_3 від 23 березня 2016 року та перераховано на рахунок отримувача - Оболонського ВДВС (а.с.17,18).
Згідно з частиною 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов державного виконавця чи приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з виконавчого збору та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
За змістом статтей 45, 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягнені з боржника грошові суми розподіляються виконавцем у встановленій цією статтею черговості, а грошові суми, що залишилися після повного задоволення всіх вимог, повертаються боржникові.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 81 ЦПК України.
Згідно з частиною 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас заходи примусового виконання не можуть застосовуватися у спосіб та в обсязі, що виходять за межі, необхідні для досягнення мети виконавчого провадження, оскільки це становило б непропорційне втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, доводи заявниці про те, що після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу будь-які заходи примусового виконання щодо неї не могли застосовуватися, суд відхиляє з таких підстав.
Постанова від 30 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу стосувалася виконавчого листа № 2/756/1411/15 і мала наслідком закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 та припинення заходів примусового виконання саме в межах цього провадження.
Водночас підпунктом 1.1 резолютивної частини тієї ж постанови постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окреме виконавче провадження, що прямо відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом у розумінні пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
З цих підстав 26 липня 2017 року правомірно відкрито окреме виконавче провадження НОМЕР_2, яке згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень не закінчено.
За таких обставин вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у тому числі і списання коштів, здійснені виключно в межах повноважень державного виконавця та не суперечать закону.
Разом з тим, суд звертає увагу на неправомірний обсяг фактично стягнутих з боржника коштів.
Сукупний розмір грошових вимог у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 становить 11099,61 грн, а саме: виконавчий збір - 1 904,31 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн. Саме така сума зазначена виконавцем у постановах про арешт коштів боржника, починаючи з 11 жовтня 2022 року.
Натомість 3 червня 2026 року та 1 липня 2026 року з рахунку заявниці за цим же виконавчим провадженням примусово стягнуто 25232,65 грн, що на 14133,04 грн (25232,65 грн - 11099,61 грн) перевищує суму, яка підлягала стягненню за виконавчим документом.
Стягнення з боржника коштів у розмірі, що перевищує суму, визначену виконавчим документом, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суперечить статтям положенням Закону України «Про виконавче провадження» та становить непропорційне втручання у право заявниці на володіння своїм майном.
Суд враховує, що ухвалою суду в Оболонського ВДВС двічі витребовувалися належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, проте витребувані докази суду не надано, про неможливість їх подання суд не повідомлено, причин неподання не наведено. Відзиву на скаргу виконавцем також не подано, доводів заявниці щодо розміру стягнутих коштів не спростовано.
Оскільки матеріали виконавчого провадження перебувають у розпорядженні виконавця і саме він мав об`єктивну можливість надати суду докази правомірності розміру стягнутих сум (зокрема щодо наявності інших грошових вимог, постанов про розподіл стягнутих коштів або про повернення надміру стягнутого), на підставі частини 10 статті 84 ЦПК України суд визнає встановленою обставину, для з`ясування якої витребовувалися ці докази, а саме: розмір грошових вимог у виконавчому провадженні НОМЕР_2 становить 11 099,61 грн, а кошти в сумі 14 133,04 грн стягнуто з боржника надміру та боржникові не повернуто.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Стужука П.П. щодо примусового стягнення з заявниці коштів у розмірі, що перевищує суму, яка підлягала стягненню за виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, є неправомірними, а скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин порушене право заявниці підлягає поновленню шляхом зобов`язання повернути їй надміру стягнуті кошти в розмірі 14133,04 грн.
У задоволенні решти вимог скарги, а саме про визнання неправомірними дій щодо накладення арештів та про скасування всіх постанов про арешт коштів, винесених у виконавчих провадженнях НОМЕР_2 і НОМЕР_1 після 30 червня 2017 року, суд відмовляє, оскільки ці заходи вчинені в межах відкритого виконавчого провадження та відповідно до положень чинного законодавства.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 84, 258, 260, 447, 450, 451 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в :
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стужука Павла Петровича щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі, що перевищує суму, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме в частині 14 133 (чотирнадцять тисяч сто тридцять три) грн 04 коп.
Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення прав ОСОБА_1 , шляхом повернення їй надміру стягнутих у виконавчому провадженні НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 14 133 (чотирнадцять тисяч сто тридцять три) грн 04 коп.
У іншій частині скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА