707/2594/25
2/707/2253/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2026 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі судді Морозова В.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Морозова В.В. у цивільній справі № 707/2594/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
в с т а н о в и в:
У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.07.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне провадження у справі.
Станом на 10.09.2026 року справа перебуває на стадії підготовчого судового розгляду та чергове підготовче судове засідання призначено на 16 вересня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Заяву про відвід головуючого судді Морозова В.В. позивачем ОСОБА_1 у цивільній справі № 707/2594/25 подано до суду 10.09.2026 року.
Заява позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Морозова В.В. мотивована тим, що розгляд вказаної справи відбувається з 23.09.2025 року, тобто з першого підготовчого судового засідання та поданий час. Позивач не погоджується з тривалістю розгляду вказаної справи та з прийнятими процесуальними рішеннями судді та наданням на його думку стороні відповідача переваги у вирішенні їхніх клопотань та не вирішенні клопотань, які заявлялись ним.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Підстави які можуть перешкоджати розгляду заяви про відвід без повідомлення учасників справи не встановлені. Враховуючи наведене, судом вирішено за доцільне розглянути заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали заяви про відвід та ознайомившись з матеріалами справи, дійшов висновку про необґрунтованість заяви, виходячи з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.
Стаття 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до статті 37 ЦПК України, яка регулює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.
Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі необхідно вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Отже, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Таким чином, необхідно у кожній окремій справі вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Тобто для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Наявність підозр у заявника без подання доказів не є безумовною підставою для відводу, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості суддів, яка діє до тих пір, поки не доведено інше.
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що, з одного боку, дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а, з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суддя дійшов висновку, що доведення факту наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, шляхом подання суду відповідних належних та допустимих доказів, є обов`язком учасника провадження, яким заявлено відвід.
Слід наголосити, що неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді, але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Підставою для відводу судді Морозова В.В. позивач ОСОБА_1 у заяві про відвід зазначає, що наявні сумніви в об`єктивності і неупередженості судді, які за своїм змістом полягають в незгоді позивача з вирішенням процесуальних питань головуючим у справі, у той час як вирішення тих чи інших клопотань є відповідними повноваженнями суду і не є обставиною, що може слугувати підставою для відводу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суддя вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні справи.
Отже, доводи заявника щодо упередженості головуючого судді при здійсненні процесуальних дій є необґрунтованими, оскільки об`єктивними даними не підтверджуються і по суті ґрунтуються на незгоді заявника із судовим рішенням судді.
Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Враховуючи, що заява про відвід судді надійшла до суду 10.09.2026, тобто раніше ніж за три робочих дні до судового засідання (судове засідання 16.09.2026), головуючий у справі не вбачає обґрунтованих підстав для відводу судді, тому питання про відвід вирішується суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Зазначене узгоджується із рішення Европейського Суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), 26.10.1984 року, серія A, № 86, с. 14, п. 26, за яким має бути встановлений об`єктивний критерій сумніву у неупередженості судді, а саме існування певних фактів, які можуть служити підставою для сумніву в безсторонності судді, тобто позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суддя,-
п о с т а н о в и в:
Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Морозова В.В. у цивільній справі № 707/2594/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - необґрунтованою.
Для вирішення питання про відвід, передати заяву про відвід для автоматизованого розподілу іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарження не підлягає.
Суддя: В. В. Морозов