ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
"11" вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/4696/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Чуйко О.О.
розглянувши справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Владика Олени Григорівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: компанії Nord Garlic OU (maakond, vald, kula, Uuenurga, Estonia, 48220)
про стягнення 50000,00 Євро,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Нестерова О.В.;
від відповідача: не з`явився.
УСТАНОВИВ:
Господарським судом Одеської області у складі судді Роги Н.В. розглядалась справа № 916/4696/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Владика Олени Григорівни до компанії Nord Garlic OU про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару від 08.08.2025 №08-08 у розмірі 50000 Євро.
Розпорядженням керівника апарату суду від 17.06.2026 № 123, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 16.06.2026 №1182/0/15-26 "Про звільнення Рога Н.В. з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/4696/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/4696/25 між суддями Господарського суду Одеської області від 17.06.2026, справу розподілено для розгляду судді Бездолі Д.О.
Ухвалою суду від 22.06.2026 суддею Бездолею Д.О. справу № 916/4696/25 було прийнято до свого провадження, постановлено здійснити розгляд справи спочатку та призначено у справі підготовче засідання на 16 липня 2026 року о 12:00.
У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги в м. Одеса, 16.07.2026 судом було постановлено протокольну про відкладення підготовчого засідання у справі на 11 вересня 2026 року о 10:30.
09.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути подані ним раніше клопотання про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. Окремо, у поданому клопотанні відповідач просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з тим, що спір у справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Так, у поданих суду під час розгляду справи клопотаннях та поясненнях відповідач наголошував, зокрема, на тому, що: укладений між сторонами договір містить арбітражне застереження, згідно з яким сторони фактично погодилися на передачу спорів, що виникають з договору, на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду; відповідач зазначає, що у даній справі відсутній спір щодо місця вирощування чи поставки (відвантаження) товару, місця укладення договору чи місцезнаходження виробничих потужностей позивача, адже підставою позову позивач визначив обставину невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару за договором, таким чином, відповідач вважає, що позивач помилково визначив підсудність даного спору судам України з посилання на п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»; відповідач наголошує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору та змісту рахунку-фактури сторони погодили, що поставка товару, його передача покупцю, перехід права власності та ризиків, а також виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару мають бути здійснені на складі покупця, тобто на території Естонської Республіки, за цих обставин, місцем виконання зобов`язань за договором та місцем вчинення дій/настання подій, що стяли підставою для подання позову, є територія Естонської Республіки, а саме склад покупця в Естонії, а відтак, саме суди Естонської Республіки мають юрисдикцію щодо розгляду даного спору; відповідач повідомив суду, що ним була з`ясована обставина подання позивачем аналогічного позову у листопаді 2025 року, разом з цим Господарський суд Одеської області ухвалою від 13.11.2025 у справі № 916/4497/25 відмовив позивачу у відкритті провадження у справі.
У поданих суду під час розгляду справи письмових поясненнях позивач щодо клопотань та пояснень відповідача вказував, зокрема, про таке: у договорі відсутнє формулювання щодо передачі спорів між сторонами у спірних правовідносинах на розгляд конкретного міжнародного арбітражу, а тому арбітражна угода є неукладеною, відповідно, відсутні підстави для залишення позову без розгляду; позивач наполягає на тому, що між сторонами відсутній спір щодо виконання зобов`язання з поставки товару та місця поставки товару, а тому посилання відповідача на умови поставки DAP Естонська республіка є безпідставними; позивач наголошує, що неналежне виконання грошового зобов`язання, як дія (подія), яка стала підставою звернення із позовом, мала місце саме на території України в банківській системі України, в місті Одесі, а не Естонії, а тому відповідний позов підлягає розгляду саме українським господарським судом відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
У підготовчому засіданні 11.09.2026 представник позивача підтримав свою позицію щодо підсудності даного спору Господарському суду Одеської області та на наполягав на продовженні розгляду справи. Представник відповідача 11.09.2026 у засідання суду не з`явився, при цьому про час та місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином.
Отже, вирішуючи питання щодо подальшого розгляду цієї справи, суд зазначає про таке.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципом верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду господарських справ передбачені статтею 20 ГПК України, згідно з якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
У міжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних та господарських справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про належність справи до його компетенції, зобов`язаний з`ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов`язань України підлягає розгляду справа з іноземним елементом. Та лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27-30 ГПК України.
Так, згідно з ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках публічно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
Так, у цій справі позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, який є резидентом Естонської Республіки, з вимогами про стягнення грошових коштів у розмірі 50000,00 Євро, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленого позивачем товару на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 08.08.2025 № 08-08. Обґрунтовуючи підсудність даного спору Господарському суду Одеської області позивач посилається на положення п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 08.08.2025 № 08-08, позивач прийняв на себе зобов`язання здійснити поставку товару відповідачу, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався здійснити оплату отриманого від позивача товару. Зі змісту договору, зокрема, вбачається такі погоджені умови сторонами:
- відповідно до п. 2.3. договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до рахунку-фактури;
- згідно з п. 2.5. договору перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження товару відбувається в момент передачі товару уповноваженій особі покупця та підписання сторонами акту приймання-передачі. Перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент приймання-передачі товару;
- пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства Міжнародного комерційного арбітражного суду;
- згідно з п. 5.4 договору правовідносини сторін, що не врегульовані умовами даного договору, регулюються відповідно до норм законодавства України.
Водночас, відповідно до рахунку-фактури від 26.09.2025 № 26092025, сторони визначили умови поставки товару - DAP Jogeva, а згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), місцем доставки товару є Естонська Республіка (Uuevalja kula, Poltsamaa vald, Jogeva maakond 48220, Estonia), де останній і був отриманий відповідачем 03.10.2025, про що свідчить відмітка в п. 24 міжнародної товарно-транспортної накладної. Також, відповідно до рахунку-фактури сторони визначили, що оплата у розмірі 100% має бути здійснена під час розвантаження на складі покупця.
Так, суд зазначає, що угода сторін про вибір суду (договірна підсудність) у справах з іноземним елементом має бути чіткою, однозначною та укладеною у письмовій формі, разом з цим, вищевказаний договір купівлі-продажу відповідного погодження не містить. Отже, з урахуванням викладеного суд виснує, що сторонами не було передбачено своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, відповідно, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах положень п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону.
В цей же час, судом не встановлено, що дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце саме на території України, з огляду на таке.
У спірних правовідносинах сторін позивач підставою позову визначив обставину несплати відповідачем вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу від 08.08.2025 № 08-08. Водночас, як вбачається з умов цього договору, сторони погодили, що оплата за товар має бути здійснена у безготівковій формі під час розвантаження на складі відповідача, отже, судом не встановлено з матеріалів справи, що дія (подія) щодо оплати товару мала чи має бути здійснена на території Одеської області.
В цей же час, термін DAP (Delivered at Place / Постачання в місці призначення) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) означає, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Отже, за умовами DAP місцем поставки є узгоджене сторонами конкретне місце в країні призначення, де товар готовий до розвантаження з транспортного засобу.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що у правовідносинах щодо поставки товару саме поставка є первинним, а оплата вторинним (зустрічним) зобов`язанням, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару, відповідно, у спірних правовідносинах місцем виконання договору є Естонська Республіка.
За таких обставин, суд виснує, що подія, що стала підставою для подання позову (поставка товару), мала місце на території Естонської Республіки, а не на території України, відповідно підстава, визначена пунктом 7 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», для прийняття до розгляду судом України справи з іноземним елементом, а саме: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, не знайшла свого підтвердження.
Між цим, стаття 21 договору між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, який ратифікований Законом України від 22.11.1995 №450/95-ВР, визначає компетенцію судів договірних держав при розгляді відповідних спорів. Так, вказана стаття визначає, що якщо даний договір не встановлює іншого, суди кожної з договірних сторін компетентні розглядати цивільні справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб вони компетентні, якщо на території цієї договірної сторони знаходиться орган управління, представництво або філіал юридичної особи. Суди договірних сторін розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін. При наявності такої угоди суд припиняє провадження по справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до наведення заперечень по суті позову. Виключна компетенція судів не може бути змінена угодою сторін. У випадку порушення провадження по справі між тими ж сторонами, про той же предмет і на тих же підставах в судах обох договірних сторін, що компетентні відповідно до даного договору, суд, який порушив справу пізніше, припиняє провадження.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на території України знаходиться орган управління, представництво або філіал відповідача.
Отже, оскільки судом не встановлено наявності підстав для прийняття до розгляду справи з іноземним елементом відповідно до п. 1 та п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», враховуючи, що категорія даного спору не відноситься до іншого переліку справ, визначених у ст. 76, 77 Закону, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, що на території України знаходиться орган управління, представництво або філіал відповідача, суд дійшов висновку, що господарські суди України не є компетентними судами для вирішення цього спору.
При цьому, такий самий висновок вже був зроблений Господарським судом Одеської області в ухвалі від 13.11.2025 у справі № 916/4497/25 за абсолютно аналогічним позовом позивача, який суд проаналізував у підготовчому засіданні 11.09.2026 за допомогою КП «ДСС». Вказана ухвала позивачем не оскаржена та набрала законної сили.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
Отже, оскільки переданий позивачем на вирішення Господарського суду Одеської області (Україна) спір за участю відповідача, який є резидентом Естонської Республіки та не має на території України органу управління, представництва або філіалу, не підлягає вирішенню господарськими судами України, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та роз`яснити позивачу, що розгляд спору у цій справі належить до юрисдикції суду Естонської Республіки.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі.
2. Роз`яснити позивачу, що розгляд спору у цій справі належить до юрисдикції суду Естонської Республіки.
Повну ухвалу складено 16.09.2026.
Ухвала набрала законної сили 11.09.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля