УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 742/2275/24
провадження № 61-974сво26
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Зайцева А. Ю., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ»,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2025 року у складі судді Циганка М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
1. Історія справи
Короткий зміст вимог
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (далі - ТОВ «ФК ФОРТ») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-12/2517/09 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, а також просило поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Заява мотивована тим, що 28 січня 2009 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалив рішення у справі № 2-12/2517/09 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2006 року № 20-08/МК/2006-980. На підставі цього рішення суд видав виконавчі листи, згідно з якими в Прилуцькому МРВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо ОСОБА_3 були відкриті виконавчі провадження.
Згідно з інформацією з автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника відсутні.
Відповідно до офіційної інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на день подання цієї заяви оригінал виконавчого листа щодо боржника на примусовому виконанні не перебуває.
Оскільки рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області не виконано, а видані судом на підставі цього рішення виконавчі листи у заявника та первісного стягувача відсутні, тобто оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача, заявник просив видати дублікат виконавчого листа, а також поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 18 грудня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК ФОРТ» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовив.
23 грудня 2024 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 12 500,00 грн.
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області додатковим рішенням від 03 березня 2025 року, яке Чернігівський апеляційний суд постановою від 14 січня 2026 року залишив без змін,заяву задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «ФК ФОРТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, виходячи з їх співрозмірності із складністю справи.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2026 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК ФОРТ»,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 та від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ЦПК України не передбачає можливості стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду заяв на стадії виконання судових рішень, а саме при вирішенні процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою від 22 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі. Витребував із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області справу № 742/2275/24 за заявою ТОВ «ФК ФОРТ» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 .
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Справа № 742/2275/24 надійшла до Верховного Суду у лютому 2026 року
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2026 року справу № 742/2275/24 призначено до судового розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 травня 2026 року передав справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 та у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012, оскільки правові висновки, викладені у зазначених постановах Верховного Суду, з урахуванням необхідності забезпечення ефективного захисту прав учасників цивільного процесу, принципів справедливості, рівності сторін та повного відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не враховують того, що стадія виконання судового рішення є невід`ємною складовою цивільного процесу, а розгляд судом заяв, поданих на цій стадії, здійснюється в межах судового провадження за правилами цивільного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20 зазначено, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зробив такий висновок: «У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тобто суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, має розподілити судові витрати між сторонами.
Остаточне судове рішення у цій справі суд першої інстанції ухвалив 28 січня 2009 року. ТОВ «ФК ФОРТ» звернулось до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у квітні 2024 року. За таких обставин судові витрати сторони понесли вже після ухвалення рішення про суті спору.
Норма цивільного процесуального права, що регулює порядок видачі дубліката виконавчого документа, міститься у Розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 17.4 підпункту 17 пункту 1 цього Розділу).
Розділ XIII «Перехідні положення», як Розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не містить норми, яка б передбачала, що при вирішенні процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, судові витрати не відшкодовуються.
Оскільки спеціальна норма відсутня, мають застосовуватися загальні правила щодо розподілу судових витрат у справах позовного провадження.
Саме такий підхід застосовано у постановах Верховного Суду: від 18 березня 2026 року у справах № 725/6951/18 та № 759/10922/14-ц, від 27 квітня 2026 року у справі № 932/3605/23 та інших.
Натомість у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 та від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012, на які містяться посилання у касаційній скарзі, сформульовано висновок про відсутність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду заяв на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звертає увагу, що наведене питання вже було предметом розгляду та дослідження Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20.
Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
Положення статті 142 ЦПК України ідентичні нормам статті 130 ГПК України.
Також у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного суду вказала, що положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.
Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений статтею 343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.
Виходячи з викладеного, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже сформулював правовий висновок щодо відшкодування судових витрат на будь-якій стадії судового провадження, підстави для прийняття справи до розгляду Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду з метою вирішення аналогічного питання відсутні.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Повернути справу № 742/2275/24 на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. І. Грушицький
А. Ю. Зайцев
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська