УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 742/2275/24
провадження № 61-974св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
судді-доповідача Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ»,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід від розгляду справи за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ»
(далі - ТОВ «ФК ФОРТ») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-12/2517/09 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а також просило поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 18 грудня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК ФОРТ» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовив.
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 12 500 грн.
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області додатковим рішенням від 03 березня 2025 року, яке Чернігівський апеляційний суд постановою від 14 січня 2026 року залишив без змін, заяву задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «ФК ФОРТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2026 року до Верховного Суду,
ТОВ «ФК ФОРТ», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 22 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
10 лютого 2026 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08 травня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.
(суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 травня 2026 року передав справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 07 вересня 2026 року повернув справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28 вересня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.
(суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
07 жовтня 2026 року суддя Пророк В. В. заявив про самовідвід у справі, оскільки є інші обставини, які можуть викликати сумніви в його неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).
Суддя Пророк В. В. зазначає, що на його переконання касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково у зв`язку з тим, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, про що ним була викладена окрема думка від 13 травня 2026 року. За таких підстав вважає, що в учасників справи можуть виникнути сумніви у його неупередженості та об`єктивності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви судді Верховного Суду Пророка В. В., дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої - третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, від 09 листопада 2006 року).
Згідно з частиною дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Зазначені суддею, який входить до складу колегії, - Пророком В. В. у заяві про самовідвід доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості та об`єктивності під час вирішення цієї справи.
Посилання у заяві про самовідвід на те, що саме з підстав висловлення суддею Пророком В. В. окремої думки 13 травня 2026 року у сторін можуть виникнути сумніви у його об`єктивності та неупередженості, колегія суддів відхиляє, оскільки суддя Пророк В.В. не заявляв самовідвід з тих підстав, що він у вказаній окремій думці вже висловив свою правову позицію по суті доводів касаційної скарги.
У окремій думці, викладеній суддею Верховного Суду Пророком В. В. у цій справі 13 травня 2026 року, висловлено позицію щодо помилкового відкриття касаційного провадження у справі, оскільки судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, проте не зроблено жодних висновків
щодо розгляду доводів касаційної скарги по суті. Інших, визначених статтями 36, 37 ЦПК України підстав для самовідводу, також не встановлено.
За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відмовляє судді Верховного Суду Пророку В. В., який входить до складу зазначеної колегії суддів, у задоволенні заяви про самовідвід у зв`язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають його участь у розгляді цієї справи.
Керуючись статтями 36, 40, 261 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк
О. М. Ситнік