УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 766/1713/22
провадження № 61-10826ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Антон Сергійович, на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум Херсон», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
УСТАНОВИВ:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт Плюс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум Херсон»
(далі - ТОВ «Кворум Херсон»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Д. М.,
про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 20 березня
2026 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Скасував рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 грудня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року.
Скасував запис про право власності від 30 грудня 2021 року № 62696210 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Укрдебт Плюс», внесеним на підставі рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 грудня 2021 року.
Витребував з чужого незаконного володіння ТОВ «Кворум Херсон» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2548970065100).
Стягнув з ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судового збору 2 481 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Заяву мотивовано тим, що 20 березня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у справі № 766/1713/22 ухвалив судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Проте справа була розглянута без участі позивачки та її представника, копія рішення засобами електронного зв`язку їм не надсилалася, про його ухвалення стороні позивачки стало відомо 31 березня 2026 року, заява про ухвалення додаткового рішення подається до суду у п`ятиденний строк.
У заяві про розгляд справи без участі позивачки та його представника
від 17 листопада 2025 року представник позивачки із посиланням
на частину восьму статті 141 ЦПК України зазначив про наступне після постановлення рішення подання доказів щодо розміру судових витрат, які позивачка сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи.
Вважає, що суд при постановленні рішення у справі передчасно дійшов висновку про необґрунтованість понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 500 грн, зокрема внаслідок того, що зазначена сума була орієнтовною, визначеною на момент подання позову та зазначена на виконання вимог пункту 9 частини третьої статті 175 ЦПК України. Докази на підтвердження сплати процесуальним законом дозволяється подати після постановлення рішення суду відповідно до порядку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, що позивачкою було належно виконано.
Заявниця зазначає, що 14 січня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шевченком А. С. укладений договір про надання правничої допомоги, згідно з умовами якого розмір гонорару визначається, виходячи з фактично наданої допомоги за видами та обсягом, і розраховується за тарифами, встановленими пунктом 4.2. договору.
За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги, її вартість та фактичні витрати понесені адвокатом на виконання доручення (пункт 4.5.).
Клієнт сплачує аванс за надання правничої допомоги в розмірі
500 доларів США шляхом перерахування на рахунок адвоката протягом
3-х банківських днів з дати укладення договору (пункт 4.7.1.) При проведенні платежів за цим договором у іноземній валюті, вона зараховується в якості оплати за курсом Національного банку України на дату надходження грошових коштів на рахунок адвоката (пункт 4.8.).
На виконання положень договору про надання правничої допомоги складено акт від 31 січня 2022 року № 1 на суму 17 100 грн та акт від 01 квітня 2026 року № 2 на суму 55 500 грн, якими зафіксовано надання та прийняття клієнтом (позивачкою) послуг на загальну суму 72 600 грн, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та витрачений час на їх здійснення.
Клієнтом сплачено 62 986,01 грн згідно з платіжними дорученнями від 19 січня 2022 року, 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2022 року, 24 березня 2025 року. Заборгованість клієнта (підлягає сплаті) складає 9 613,99 грн.
Вказану суму витрат на правничу допомогу вважає співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим на їх виконання; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі вартістю об`єкта нерухомого майна - квартири, витребуваної згідно з рішенням суду.
Фактична сума витрат перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, з причин, які об`єктивно не могли бути передбачені на момент його подання, а саме: тривалість судового розгляду та кількість судових засідань, які виявились істотно більшими, ніж можна було обґрунтовано прогнозувати; процесуальна поведінка відповідачів, що полягала у невизнанні позовних вимог, поданні необґрунтованих заперечень, несвоєчасному поданні витребуваних судом доказів та фактичному ускладненні розгляду справи, що зумовило необхідність підготовки додаткових процесуальних документів та участі у додаткових судових засіданнях; оскарження судових рішень в апеляційному порядку, що спричинило необхідність підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участі у судових засіданнях апеляційного суду; виявлення в ході розгляду справи нових обставин, зокрема наявності інших судових проваджень, ініційованих
АТ «УкрCиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником яких є відповідач, що об`єктивно зумовило необхідність ознайомлення з матеріалами відповідних справ, отримання копій судових рішень, направлення адвокатських запитів та здійснення додаткового збору доказів.
Зазначені обставини безпосередньо вплинули на обсяг та характер наданої правничої допомоги, не могли бути передбачені на момент подання попереднього розрахунку судових витрат та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із фактичним збільшенням їх розміру.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просила суд:
поновити строк на подання заяви про відшкодування судових витрат у даній справі, як такий, що пропущений з поважних причин;
постановити додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат;
стягнути з ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 72 600 грн.
Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишив без задоволення.
Ухвалу мотивовано тим, що при ухваленні рішення у справі № 766/1713/22 вирішено питання про стягнення судового збору з відповідача ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат, понесених позивачкою на оплату професійної правничої допомоги, тобто про судові витрати, відтак відсутні правові підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про судові витрати.
Не погодившись з рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2026 року, ТОВ «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.
Херсонський апеляційний суд постановою від 08 червня 2026 року апеляційні скарги ТОВ «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня
2026 року у частині задоволених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 грудня 2021 року, державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року та запису про право власності від 30 грудня 2021 року № 62696210 скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння змінив, виклав його мотивувальну частину у редакції даної постанови.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу скасував.
Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінив, зменшив стягнуту з ТОВ «Укрдебдт Плюс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору суму з 2 481 грн до 1 488,60 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 190,88 грн.
Не погодившись з рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2026 року та постановою Херсонського апеляційного суду
від 08 червня 2026 року, ТОВ «Укрдебт Плюс» оскаржило їх в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2026 року відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою ТОВ «Укрдебт Плюс» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2026 року
та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 червня 2026 року у справі № 766/1713/22 на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-9972ск26).
Не погодившись з ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області
від 07 травня 2026 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Херсонський апеляційний суд додатковою постановою від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня
2026 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 21 800 грн.
Додаткову постанову мотивовано тим, що, врахувавши складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, взявши до уваги критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат, апеляційний суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу
у визначеному розмірі.
У касаційній скарзі, поданій 13 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко А. С., просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці надати обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та докази отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції; касаційну скаргу у новій редакції з урахуванням наведених вимог процесуального законодавства та копії відповідно до кількості учасників справи; докази надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
22 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 18 серпня 2026 року від ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Шевченко А. С., надійшла заява про усунення недоліків, до якої надана обґрунтована заява про поновлення строку на касаційне оскарження та докази отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції; касаційна скарга у новій редакції з урахуванням наведених вимог процесуального законодавства та докази надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
Касаційна скарга на вказане судове рішення подана та надійшла до суду касаційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 13 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого
статтею 390 ЦПК України. Останній день подання касаційної скарги
(з урахуванням вихідних днів) є 12 серпня 2026 року.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 13 липня 2026 року, повний текст якої складений 13 липня 2026 року, надіслано судом - 13 липня 2026 року; зареєстровано - 14 липня 2026 року; забезпечено надання загального доступу - 15 липня 2026 року.
Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що повний текст постанови Херсонського апеляційного суду від 13 липня 2026 року надіслано до електронного кабінету представника позивачки 13 липня 2026 року о 22:12 (пізніше 17 години), що підтверджується карткою руху документу. Отже, днем вручення судового рішення є 14 липня 2026 року.
Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Шевченко А. С., підлягає задоволенню, оскільки наведені заявницею обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Проаналізувавши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до нього матеріали, зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, суд дійшов висновку, що наявні підстави для його поновлення.
Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду
від 18 серпня 2026 року, усунуті.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21,
від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 904/5929/19.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Суди встановили, що Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 20 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Скасував рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 грудня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року.
Скасував запис про право власності від 30 грудня 2021 року № 62696210 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Укрдебт Плюс», внесеним на підставі рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 грудня 2021 року.
Витребував з чужого незаконного володіння ТОВ «Кворум Херсон» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2548970065100).
Стягнув з ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судового збору 2 481 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд першої інстанції зазначив, що документ про сплату витрат на правову правничу допомогу на користь адвоката є одним із обов`язкових платіжних документів на підтвердження обґрунтованості відшкодування витрат на правову правничу допомогу, тому відсутність такого доказу свідчить про відсутність понесення витрат позивачкою, та правових підстав для їх стягнення немає.
07 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ТОВ «Укрдебт Плюс» витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею в суді першої інстанції, та додала до заяви документи на підтвердження таких витрат.
Не погодившись з рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2026 року, ТОВ «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.
Херсонський апеляційний суд постановою від 08 червня 2026 року апеляційні скарги ТОВ «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня
2026 року у частині задоволених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 грудня 2021 року, державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року та запису про право власності від 30 грудня 2021 року № 62696210 скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння змінив, виклав його мотивувальну частину у редакції даної постанови.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу скасував.
Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінив, зменшив стягнуту з ТОВ «Укрдебдт Плюс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору суму з 2 481 грн до 1 488,60 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 190,88 грн.
Відповідно до пункту 2.1. договору про надання правничої допомоги
від 14 січня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Шевченко А. С., останній прийняв на себе зобов`язання з надання правової допомоги щодо захисту права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з переліком процесуальних дій (пункти 2.1.1.-2.1.5.) на виконання зазначених повноважень. Розмір гонорару визначається, виходячи з фактично наданої допомоги за видами та обсягом, і розраховується за тарифами, встановленими пунктом 4.2. договору.
Згідно з пунктом 4.5. договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги, її вартість та фактичні витрати понесені адвокатом на виконання доручення.
У пункті 4.7.1. договору визначено, що клієнт сплачує аванс за надання правничої допомоги в розмірі 500 доларів США шляхом перерахування на рахунок адвоката протягом 3-х банківських днів з дати укладення договору.
Відповідно до акта від 31 січня 2022 року № 1 на суму 17 100 грн та акта
від 01 квітня 2026 року № 2 на суму 55 500 грн, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та витрачений час на їх здійснення, сторони зафіксували надання та прийняття клієнтом (позивачем) послуг на загальну суму 72 600 грн.
Клієнтом сплачено 62 986,01 грн згідно з платіжними дорученнями від 19 січня 2022 року, 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2022 року та 24 березня 2025 року.
Не погодившись з рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2026 року та постановою Херсонського апеляційного суду
від 08 червня 2026 року, ТОВ «Укрдебт Плюс» оскаржило їх в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2026 року відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою ТОВ «Укрдебт Плюс» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2026 року
та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 червня 2026 року у справі № 766/1713/22 на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-9972ск26).
Не погодившись з ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області
від 07 травня 2026 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Херсонський апеляційний суд додатковою постановою від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня
2026 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 21 800 грн.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Водночас цивільно-процесуальним законодавством сформовані критерії, які підлягають застосуванню при визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь сторони, яка виграла справу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу
(стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами
(стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (статті 141-142 ГПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами третьою-шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Таким чином, ЦПК України передбачено основні критерії, які підлягають врахуванню при визначенні та розподілі судових витрат у вигляді правничої допомоги: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи і пропорційність до ціни позову.
Тож, сторона спору у договорі зі своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг. Проте, суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний враховувати критерії, визначені законом.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, та інші).
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів тощо.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру колегія суддів зазначає, що вказівка у частині восьмій
статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап, тобто перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, а саме для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, встановлено:
на підтвердження вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А. С. надав до суду договір про надання правничої допомоги від 14 січня 2022 року, акти виконаних робіт від 31 січня 2022 року № 1 та від 01 квітня 2026 року № 2 на суму 17 100 грн та 55 500 грн відповідно, які містять детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, витрачений час, вартість, якими сторони зафіксували надання та прийняття клієнтом (позивачем) послуг на загальну суму 72 600 грн; платіжні доручення від 19 січня 2022 року, 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2022 року,
24 березня 2025 року про сплату клієнтом 62 986,01 грн за надані послуги, ордер;
надаючи оцінку виконаним адвокатом Шевченком А. С. роботам (наданим послугам), зазначених у актах № 1 і № 2 з урахуванням зауважень ТОВ «Укрдебт Плюс», викладених у відзиві на апеляційну скаргу та запереченні на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, апеляційний
суд установив, що ряд вчинених представником процесуальних дій, а саме: пункти 4-9 акта № 2 стосуються іншого відповідача у справі - ТОВ «Кворум Плюс», вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу до якого позивачкою не заявлені, тому, виходячи із принципу диспозитивності, передбаченого статтею 13 ЦПК України, вони задоволенню не підлягають;
разом з тим, процесуальні дії, зазначені у пункті 2 акта № 1 та пунктах 14-16 акта № 2, вчинені адвокатом Шевченком А. С. у інших справах стосовно осіб, які не є учасниками даної справи, обґрунтування їх пов`язаності із предметом спору у даній справі позивачка не зазначила, тому їх вартість не підлягає стягненню;
вчинення процесуальних дій адвокатом Шевченком А. С., зазначених у пунктах 11, 17, 27 акта № 2: ознайомлення із матеріалами електронної справи сумарно 6 годин, як і ознайомлення із рішенням суду у даній справі (31 березня 2026 року (пункт 27)) - 2 год, моніторинг у реєстрі руху справи
(пункт 26) - 3 год з урахуванням об`єму процесуальних документів, досвіду і кваліфікації адвоката є завищеними та неспівмірними зі складністю та об`ємом вчинених процесуальних дій: 3 год на ознайомлення з матеріалами електронної справи - 4 500 грн, 1 год на ознайомлення із рішенням суду - 1 500 грн,
1 год моніторинг у реєстрі руху справи (взявши до уваги пропуск позивачкою строку на подання апеляційної скарги і заяви про ухвалення додаткового рішення)- 1 500 грн;
вартість наданих адвокатом Шевченком А. С. послуг за виконані ним роботи у даній конкретній справі відповідно до критерію їх реальності, необхідності, співмірності становить 43 600 грн (55 500 грн + 17 100 грн - 29 000 грн);
оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, то відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України її витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 21 800 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд здійснив перевірку наданих позивачкою доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та надав їм оцінку, оскільки саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд врахував складність справи, характер виконаної адвокатом роботи та, керуючись принципом реальності та розумності розміру адвокатських витрат, визначив розмір витрат, який підлягає відшкодуванню.
Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка А. С. про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд врахував умови договору, акти виконаних робіт, підписані сторонами, заперечення відповідача ТОВ «Укрдебт Плюс», положення статей 137, 141 ЦПК України,
та дійшов висновку, що відшкодуванню витрат у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції підлягає сума у розмірі 21 800 грн, відшкодування яких поклав на відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки, надавши оцінку зібраним доказам, апеляційний суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
У пункті 5 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявниця послалася на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені
у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 904/5929/19.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Висновки в указаних вище справах не суперечать висновкам суду під час розгляду цієї справи.
У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
У постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 904/5929/19 Верховний Суд зазначив, що суд має застосовувати положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Отже, посилання на висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21,
від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 904/5929/19 є безпідставним, оскільки такі висновки не суперечать висновкам апеляційного суду, або хоча і стосуються подібних правовідносин, проте зроблені за інших фактичних обставин.
Доводи касаційної скарги про те, що задоволенням вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння мету позову досягнуто повністю, що, на думку заявниці, свідчить про задоволення позовних вимог у повному обсязі, спростовуються висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23), про те, що кожна із заявлених вимог є вимогою, яка має самостійний характер.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, скарга є необґрунтованою, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується
у Верховному Суді, може бути більш формальною.
Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Антон Сергійович, про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Антон Сергійович, строк на касаційне оскарження додаткової постанови Херсонського апеляційного суду від 13 липня 2026 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Антон Сергійович, на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 13 липня
2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум Херсон», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння,
за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв