УХВАЛА
м. Вінниця
14 вересня 2026 р. Справа № 120/13205/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України
про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою від 01.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:
- подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із доказами поважності причин їх пропуску
04.09.2026 представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що строк звернення до адміністративного суду не пропущено, оскільки про порушення свого права він дізнався не в день виключення зі списків особового складу, а лише після отримання документів та інформації від відповідача за результатами адвокатського запиту. Саме після отримання відповіді від 08.07.2026 №09/13304-26 та доданих до неї документів позивач отримав реальну можливість встановити, які саме суми йому нараховувалися, які виплати здійснювалися, з яких складових вони складалися, а також що відповідач застосував спірну розрахункову величину при нарахуванні грошового забезпечення та похідних виплат.
Водночас наведені доводи не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Як зазначено в ухвалі суду від 01 вересня 2026 року, предметом спору у цій справі є, зокрема, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу з лютого 2023 року по березень 2024 року індексації грошового забезпечення в належному розмірі.
Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише з відповіді відповідача від 08 липня 2026 року на адвокатський запит, не спростовує встановлених судом обставин щодо значного проміжку часу між звільненням позивача з військової служби 30 березня 2024 року та зверненням до відповідача із запитом у липні 2026 року.
Сам факт звернення позивача у липні 2026 року із запитом до відповідача щодо надання інформації про виплачені суми грошового забезпечення не свідчить про існування об`єктивних перешкод для звернення до суду у встановлений законом строк.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 уточнив порядок обчислення строку звернення до суду та зазначив, що отримання працівником після проведення остаточного розрахунку додаткових роз`яснень, відповідей на адвокатські запити чи інших документів від роботодавця саме по собі не розпочинає нового перебігу строку звернення до суду, оскільки такий строк включає і час, необхідний особі для отримання інформації щодо проведеного розрахунку та оцінки його правильності.
Тобто, особа не може після отримання грошового атестата протягом необмеженого часу не вчиняти жодних юридично значимих дій, а згодом, надіславши інформаційний запит, фактично поновити перебіг процесуального строку. Такий підхід нівелював би встановлене законом тримісячне строкове обмеження.
Також у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 зазначено про те, що за усталеною позицією Верховного Суду, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг та позовів. Норми, які регламентують строки, призначені для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності (res judicata). Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду за умови пасивної поведінки скаржника не є порушенням права на доступ до суду.
Також, варто зазначити, що суд критично оцінює наведені представником позивача доводи щодо відсутності у наказі НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) №374-ОС від 30 березня 2024 року достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених позивачу сум грошового забезпечення впродовж проходження військової служби.
Сам по собі факт відсутності у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу детальної інформації щодо всіх видів та розмірів грошового забезпечення, виплаченого особі протягом усього періоду проходження військової служби, не свідчить про те, що позивач не знав та не міг дізнатися про порушення своїх прав щодо нарахування та виплати відповідних сум.
Суд зазначає, що посилання представника позивача на положення статті 55 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на принцип верховенства права та необхідність забезпечення ефективного судового захисту не спростовують необхідності встановлення обставин щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Право особи на судовий захист та доступ до правосуддя не є тотожним праву на звернення до суду без дотримання встановленого законом процесуального порядку, зокрема строків звернення до суду.
Встановлення процесуальних строків має на меті забезпечення правової визначеності у публічно-правових відносинах та не може саме по собі розглядатися як позбавлення особи права на ефективний засіб юридичного захисту.
Відтак, наведені представником позивача загальні посилання на необхідність забезпечення ефективного судового захисту не звільняють позивача від обов`язку зазначити обставини, які свідчать про дотримання ним установленого законом строку звернення до суду, або, у разі його пропуску, навести обставини, які можуть бути підставою для визнання причин такого пропуску поважними.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду не містить належного обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, а наведені у ній обставини не підтверджують наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для своєчасного звернення до суду.
Разом з тим, враховуючи необхідність забезпечення особі можливості реалізувати право на доступ до суду та з метою надання позивачу можливості належним чином виконати вимоги ухвали суду від 01 вересня 2026 року, суд вважає за необхідне продовжити встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
У Х В А Л И В :
1. Продовжити строк виконання ухвали суду від 01.09.2026 на 5 днів з дня отримання даної ухвали суду від 14.09.2026.
2. Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Крапівницька Н. Л.