УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 560/15494/24
адміністративне провадження № К/990/41798/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі також- Відповідач, ГУ ДПС), в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 17 вересня 2024 року №[номер приховано], №[номер приховано] та №[номер приховано];
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС від 9 жовтня 2024 року №0[телефон приховано]-2201;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС про опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 9 жовтня 2024 року;
- зобов`язати ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки майна ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2723205,00 грн;
- зобов`язати ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки майна ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку , задекларованого у декларації з ПДВ за червень 2024 року в розмірі 9510019,00 грн.;
- зобов`язати ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки майна ФОП ОСОБА_1 шляхом зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень в розмірі 531547 грн. (безпідставно нараховані податкові зобов`язання за міжнародні перевезення за вересень, які оподатковуються за 0 ставкою ПДВ);
- зобов`язати ГУ ДПС здійснити для ФОП ОСОБА_1 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9510019,00 грн на рахунок платника у банку.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 26 лютого 2025 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС від 17 вересня 2024 року №[номер приховано], №[номер приховано] та №[номер приховано]; зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 9 510 019,00 грн; зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 2 723 205,00 грн; зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої ФОП ОСОБА_1 шляхом зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 531 517,00 грн; визнав протиправною та скасував податкову вимогу ГУ ДПС від 9 жовтня 2024 року №0[телефон приховано]-2201 про наявність у ФОП ОСОБА_1 боргу на суму 9 510 019,00 грн; визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС про опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 9 жовтня 2024 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 21 січня 2026 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнив частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасував. Справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.
За наслідками нового розгляду рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, адміністративний позов задоволено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У поданій касаційній скарзі, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статей 44, 85 та, як наслідок, абзацу «е» пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, абзацу «б» пункту 200.4, пунктів 200.1, 200.7 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - не підтверджено документально під час проведення перевірки надання ФОП ОСОБА_1 послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, що згідно з підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою 0 відсотків; дане порушення вплинуло на розмір від`ємного значення з ПДВ, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду ід 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 31 січня 2020 року у справі № 826/15328/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/534/20, від 31 липня 2024 року у справі № 380/5630/23, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16, від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, однак подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів позивача до зазначеної підстави.
Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства та постанов Верховного Суду й незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас у тексті скарги повністю відсутній порівняльний аналіз фактичних обставин розглядуваної справи та справ № 826/27811/15, № 160/8441/18, № 826/15328/18, № 420/534/20, № 380/5630/23, № 814/876/16, № 802/1069/13-а.
Поряд з цим, скаржником не спростовані доводи суду апеляційної інстанції щодо застосування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 23 квітня 2019 року у справі № 825/3211/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 30 листопада 2021 року у справі № 300/3157/20 та не доведено помилковість їх застосування.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме, на переконання скаржника, полягає порушення норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанції.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська