Справа № 361/10798/26
Провадження № 2/361/5527/26
15.09.2026
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
15 вересня 2026 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
УСТАНОВИЛА:
Адвокат Базелюк Ю.В. від імені та в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав зазначену позовну заяву.
Зазначав, що 06 травня 2021 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в м. Києві між ОСОБА_2 , громадянином Республіки Таджикистан, та ОСОБА_1 , громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам, зареєстрований шлюб, актовий запис № 365.
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну подружжя припинило спільне проживання, ведення спільного господарства та підтримання будь-яких подружніх стосунків. Місцезнаходження відповідача позивачці невідоме, зв`язок із ним втрачено, будь-які спроби його розшукати результату не дали.
Фактичні шлюбні відносини між сторонами тривалий час не існують, спільне господарство не ведеться, примирення між сторонами неможливе та не планується, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки. Дітей, народжених у цьому шлюбі, сторони не мають. Спору щодо майна, набутого за час шлюбу, між сторонами також немає.
Зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування) відповідача позивачці невідомі, а відомості про належне йому на території України майно відсутні.
За таких обставин, керуючись частиною дев`ятою статті 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також з урахуванням того, що позивачка з поважних причин (невідомість місцезнаходження відповідача) позбавлена можливості звернутися до суду за місцем його проживання (частина друга статті 28 ЦПК України), цей позов подається за зареєстрованим місцем проживання позивачки, яке відноситься до територіальної юрисдикції Броварського міськрайонного суду Київської області.
Перевіривши матеріали позовної заяви та долучених до неї документів, суддя встановила наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Проте, звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам, а відповідач - Республіки Таджикистан.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV), суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, якщо на території України; відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача або якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Частина перша статті 75 Закону № 2709-IV передбачає, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Стаття 496 ЦПК України визначає процесуальні права та обов`язки іноземних осіб. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 497 ЦПК України у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
З огляду на ч. 1 ст. 76 Закону № 2709-IV представник позивачки не зазначив та не надав підтверджуючих документів щодо останнього зареєстрованого місця проживання відповідача на території України, чи відомостей щодо його постійного місця роботи на території України, не повідомив про наявність (або відсутність) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність розгляду справи судам України або іноземним судам.
Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Представником позивачки вимоги п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України виконані не в повному обсязі, оскільки не вказані ані фактичне, ані зареєстроване місце проживання відповідача.
Суддя звертає увагу представника позивачки, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
З огляду на ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяв по суті справи та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету у паперовій формі листом з описом.
Враховуючи викладене, належним доказом направлення документів учасникам провадження є бланк опису вкладення, який завірений відділенням поштового зв`язку та платіжний документ про оплату поштового відправлення.
Таким чином, подаючи позовну заяву через систему «Електронний суд», представник позивачки вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України не виконав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином судом визначається спосіб усунення недоліків, а саме подання до суду позовної заяви у новій редакції, з виконанням вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у повному обсязі, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, крім того надати суду підтверджуючі документи щодо останнього зареєстрованого місця проживання відповідача на території України, чи відомості щодо його постійного місця роботи на території України, повідомити про наявність (або відсутність) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність розгляду справи судам України або іноземним судам.
Дані недоліки мають бути усунені у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Якщо, заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і повертається заявнику.
Керуючись ст. ст. 185, 260 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Гізатуліна