ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року Справа № 907/581/25
місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі
головуючий суддя: Рим Т. Я.,
судді: Прядко О. В.,
Манюк П. Т.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН",
на рішення: Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 (повний текст рішення складено 26.06.2026, суддя Сисин С. В.),
у справі: № 907/581/25,
за позовом: Ужгородської міської ради (надалі - Ужгородська МР або Позивач),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стен" (надалі - ТОВ "Стен" або Відповідач),
про: стягнення безпідставно збережених коштів.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з`явився,
відповідача: Голубокий Тарас Сергійович.
I. ПРОЦЕДУРИ
Історія розгляду справи
1. Ужгородська МР звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Стен" про стягнення безпідставно збережених коштів.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "СТЕН", як власник виробничих приміщень площею 2'291,6 м2 на вул. Гранітній, 14 у м. Ужгороді користується розташованою під ними земельною ділянкою комунальної власності площею 0,3033 га, кадастровий номер [номер приховано]:60:002:0043 (надалі - Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043), без укладеного договору оренди. За користування цією земельною ділянкою за період 01.01.17-30.04.25 Ужгородська МР нарахувала 716'647,20 грн безпідставно збережених коштів. Відповідач фактично сплатив 138'036,85 грн земельного податку. Тому різницю між цими сумами Позивач вважає коштами, які Відповідач безпідставно зберіг за рахунок територіальної громади, та просить стягнути з нього 578'610,35 гривень.
3. Предметом позову є стягнення 578'610,35 грн безпідставно збережених коштів.
4. Підставою позову є безпідставне збереження Відповідачем коштів, які мали бути сплачені як орендна плата за користування Земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043. Правовою підставою позову є стаття 1212 Цивільного кодексу України.
5. Рішенням від 18.06.2026 місцевий суд позов задовольнив частково та стягнув з Відповідача 563'135,77 грн безпідставно збережених коштів.
6. Рішення обґрунтовано тим, що ТОВ "Стен", будучи власником виробничих приміщень на вул. Гранітній, 14 у м. Ужгороді, у період 01.01.17-30.04.25 користувалося Земельною ділянкою без укладеного договору оренди та державної реєстрації права користування, а тому безпідставно зберегло кошти, які мало сплачувати як орендну плату.
7. Суд відхилив посилання Відповідача на договір оренди від 22.04.2008, оскільки цей договір стосувався земельної ділянки з іншим кадастровим номером (211010000:60:002:0092) та не підтверджував правомірності користування Земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 у період з 01.01.2017 по 30.04.2025. При цьому Відповідач не заперечував, що впродовж спірного періоду нового договору оренди з Ужгородською МР не укладав. Крім того, суд відхилив доводи про існування земельної ділянки з кадастровим номером 211010000:60:002:0092 у спірний період та про перешкоджання Ужгородською МР в оформленні оренди, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
8. Суд не погодився з твердженнями Відповідача про невикористання спірної Земельної ділянки та невизначеність її площі. Суд зазначив, що Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 є сформованою, а на ній розташовані належні Відповідачу виробничі приміщення. Крім того, протягом спірного періоду сам Відповідач сплатив 138'036,85 грн за користування землею, хоча визначав ці платежі як земельний податок. Суд вважав це суперечливим із твердженням про те, що Земельною ділянкою ТОВ "Стен" взагалі не користувалося.
9. Розрахунок Ужгородської МР суд визнав правильним: за спірний період нараховано 716'647,20 грн, з яких враховано сплачені Відповідачем 138'036,85 грн, у зв`язку з чим розмір безпідставно збережених коштів визначено в сумі 578'610,35 гривень. Відповідач цього розрахунку не заперечив і власного контррозрахунку не подав.
10. Водночас суд частково застосував позовну давність, у зв`язку з чим відмовив у стягненні 15'474,58 грн за період 01.01.17-01.04.17, а позов задовольнив у частині стягнення 563'135,77 грн за період з 02.04.2017 по 30.04.2025.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
11. Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ "Стен" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду. Вказана апеляційна скарга подана представником Голубоким Т. С. У подальшому від імені ТОВ "Стен" подано ще одну апеляційну скаргу представником Дрюченком О. С., яку суд розцінює як доповнення до апеляційної скарги.
12. Ухвалою від 21.07.2026 суд прийняв апеляційну скаргу до розгляду та призначив судове засідання на 09.09.2026.
13. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 21.07.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 2, а. с. 141-143).
14. До апеляційної скарги Апелянтом долучено нові докази, які не поди подані суду першої інстанції. Зокрема: Договір оренди від 22.04.2008 (том 2, а. с.118), Рішення Ужгородської МР від 15.09.2011 № 253 (том 2, а. с. 116), яким продовжено оренду Земельної ділянки до вересня 2014.
15. Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
16. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України).
17. Колегія суддів зазначає, що Апелянтом не заявлено клопотання про поновлення строку для подання цих доказів та не наведено жодних об`єктивних причин, які б унеможливлювали подання вказаних доказів до суду першої інстанції у строк, визначений частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
18. Враховуючи наведене, а також приписи частини 3 статті 269 та статті 118 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів залишає подані Апелянтом докази без розгляду.
19. Позивач 07.09.2026 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю детального вивчення документів, долучених Відповідачем до апеляційної скарги та відповіді на відзив. Зважаючи на необґрунтованість клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні. Явка представника Позивача обов`язковою не визнавалася, а наявних у справі доказів достатньо для її розгляду без його участі.
20. В судовому засіданні 09.09.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Апелянта
21. Відповідач фактично не використовує земельну ділянку, тому підстав для стягнення з нього заявлених коштів немає. При цьому сам факт розташування належного ТОВ "Стен" нерухомого майна на Земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 не підтверджує користування всією її площею. Місцевий суд не встановив, якою саме частиною Земельної ділянки фактично користувалося товариство. За твердженням Апелянта, площа земельної ділянки безпосередньо під належною йому будівлею становить лише 0,0634 га, тоді як розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено виходячи з усієї площі Земельної ділянки 0,3033 га.
22. Суд зробив передчасний висновок про те, що користувачем Земельної ділянки є саме ТОВ "Стен". З витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0002613622024 від 23.10.2024 неможливо встановити користувача цієї ділянки. Водночас із скріншоту публічної кадастрової карти вбачається, що користувачем Земельної ділянки є ВАТ "Завод залізобетонних виробів". Місцевий суд не перевірив ці відомості.
23. Місцевий суд належним чином не дослідив обставин припинення попередніх орендних правовідносин щодо земельної ділянки по вул. Гранітній, 14 та не з`ясував, чи вживала Ужгородська МР заходів для її повернення. Строк дії договору оренди від 22.04.2008 рішенням Ужгородської МР від 15.09.2011 № 253 було продовжено до вересня 2014 року. Після закінчення строку оренди Позивач не вчинив дій для повернення земельної ділянки. Така бездіяльність Позивача має істотне значення для вирішення спору та свідчить про зловживання з його боку з метою подальшого безпідставного стягнення коштів з Відповідача.
24. У роботу Держгеокадастру було втручання щодо зміни кадастрового номеру земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 14, площею 3032,60 м2. Кадастровий номер [номер приховано]:60:002:0043 мав бути присвоєний цій земельній ділянці раніше, оскільки ця Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 перебувала в оренді ВАТ "Залізобетонних виробів" до переходу в оренду до ТОВ "Стен", що зумовило б відображення в договорі оренди з ТОВ "Стен" саме цього кадастрового номеру. Місцевий суд не з`ясував, коли, з яких підстав і за яких обставин кадастровий номер [номер приховано]:60:002:0092 було змінено на [номер приховано]:60:002:0043.
25. ТОВ "Стен" не ухилялося від оформлення земельних правовідносин, вживало заходів для отримання земельної ділянки в оренду та її викупу, тоді як належне оформлення права користування не відбулося через бездіяльність Ужгородської МР. З огляду на це відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Стен" безпідставно збережених коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України.
26. Місцевий суд формально застосував практику Верховного Суду, не перевіривши подібність обставин.
27. З огляду на викладене, рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/581/25 ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. У зв`язку з цим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відзив
28. В підсистемі "Електронний суд" відсутня апеляційна скарга від 16.07.2026 за підписом представника ТОВ "Стен" Дрюченка О. С., яку суд оцінив як доповнення до апеляційної скарги. Вказана апеляційна скарга від 16.07.2026 також не надходила до Ужгородської МР у паперовому вигляді, що не дало можливості ознайомитись з її змістом. З огляду на це вказана апеляційна скарга не повинна бути врахована судом відповідно до частини 2 статті 266 Господарського процесуального кодексу України.
29. Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 є сформованою, має визначені межі та площу 0,3033 га, а на ній розташоване належне ТОВ "Стен" нерухоме майно. Відповідач не надав доказів формування для обслуговування цього майна окремої земельної ділянки меншої площі, тому правильним є нарахування плати виходячи з усієї площі Земельної ділянки.
30. Долучені до апеляційної скарги скріншот з даними земельного кадастру та рішення Ужгородської МР від 15.09.2011 № 253 не подавалися до суду першої інстанції та Апелянт не обґрунтував неможливості їх своєчасного подання.
31. Водночас навіть за умови продовження договору оренди рішенням № 253 він припинив би свою дію у вересні 2014 року, тоді як спірний період розпочинається з 2017 року. Доказів вчинення ТОВ "Стен" з 2017 року дій для належного оформлення права користування Земельною ділянкою також не надано.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
32. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
33. Рішення від 18.06.2026 Господарського суду Закарпатської області у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.
Користування Земельною ділянкою
34. Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 розташована в межах міста Ужгорода, а тому відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода.
35. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру (том 1, а. с. 69) державну реєстрацію Земельної ділянки здійснено 03.10.2005.
36. Згідно з витягами з технічної документації (том 1, а. с. 19,20) нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить:
36.1. Станом на 15.10.2024 - 3'433'901,94 гривень.
36.2. Станом на 08.05.2024 - 3'221'656,24 гривень.
37. ТОВ "Стен" з 05.06.2008 є власником виробничих приміщень, реконструйованих з адміністративно-побутового корпусу (літ. Б) по вулиці Гранітна, 14 у м. Ужгород Закарпатської області, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав (том 1, а. с. 50) та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (том 1, а. с. 201).
38. Комісія з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведення обстеження території), склад якої визначено розпорядженням міського голови № 719 від 16.12.2021, зі змінами № 660 від 12.10.2023, провела обстеження Земельної ділянки. Результати обстеження оформлено протоколом засідання комісії від 11.10.2024 (том 1, а. с. 22-38).
39. За результатами обстеження комісія встановила:
39.1. На виконання рішення № 681 від 22.04.2008 між Управлінням майном міста та ТОВ "СТЕН" укладено договір оренди земельної ділянки площею 3'032,6 м2 строком на один рік, який зареєстровано 05.05.2008 за №211010000-0408070000066. У подальшому рішенням Ужгородської МР від 15.05.2009 строк оренди продовжено на два роки, у зв`язку з чим 23.06.2009 сторони уклали відповідну додаткову угоду. Інші відомості про вчинені правочини щодо цієї земельної ділянки у матеріалах, досліджених комісією, відсутні.
39.2. Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 розташована посеред промислової зони та зі сторони вул. Гранітної огороджена бетонним парканом. Доступ до її території обмежений, у зв`язку з чим членам комісії не вдалося потрапити на Земельну ділянку. На ній розташована будівля (літ. Б) загальною площею 2'291,6 м2, яка, ймовірно є чотириповерховою (на час обстеження вікна, дах наявні).
39.3. ТОВ "Стен" не є власником або постійним землекористувачем Земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. За висновком комісії, єдиною можливою формою плати за землю для ТОВ "СТЕН" як землекористувача є орендна плата.
39.4. ТОВ "Стен" у період 28.12.11-10.10.23 здійснювало платежі за користування Земельною ділянкою без зазначення реквізитів правовстановлюючого документа на право користування нею.
40. З огляду на зазначене члени комісії дійшли таких висновків та рекомендацій:
40.1. ТОВ "Стен" впродовж загального строку позовної давності до поточного періоду 2023 року використовувало земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 загальною площею 3033 м2 під наявною будівлею та територією необхідною для її обслуговування без достатньої правової підстави.
40.2. Рекомендувати департаменту міської інфраструктури підготувати розрахунок суми безпідставно набутого ТОВ "Стен" доходу (у формі використання земельної ділянки комунальної власності без сплати орендної плати), та направити лист-вимогу про повернення безпідставно збережених коштів.
40.3. Рекомендувати департаменту міської інфраструктури, на виконання норм, встановлених ст. 41 ПК України, з метою перевірки відомостей щодо сплати ТОВ "Стен" орендної плати та/або відсутності відповідних платежів, ініціювати звернення до органів державної податкової служби для одержання офіційних та/достовірних відомостей у зазначений вище період.
41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
42. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.
43. Установивши, що на Земельній ділянці розташована належна ТОВ "Стен" будівля (літ. Б) загальною площею 2'291,6 мІ, місцевий суд правильно виходив з того, що ТОВ "Стен" фактично користується земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.
44. Заперечуючи факт користування Земельною ділянкою, Апелянт займав суперечливу позицію щодо того, якої саме земельної ділянки стосується спір. Так, описуючи їх виникнення, Апелянт зазначав, що придбав у ВАТ "Завод залізобетонних виробів" нерухоме майно, розташоване на Земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043, після чого саме ТОВ "Стен" оформлювало користування земельною ділянкою під придбаним майном. Посилаючись на подальше припинення договору оренди, Апелянт також стверджував, що Ужгородська МР не вчинила необхідних дій для належного врегулювання подальшого користування цією Земельною ділянкою задля стягнення безпідставно збережених коштів.
45. Водночас, посилаючись на проєкт землеустрою щодо відведення ТОВ "Стен" земельної ділянки під придбаним нерухомим майном по вул. Гранітній, 14, у якому зазначено кадастровий номер [номер приховано]:60:002:0092, Апелянт стверджував, що саме цією земельною ділянкою користувалося ТОВ "Стен", а не Земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043, за користування якою заявлено вимоги у цій справі.
46. Однак у судовому засіданні 09.09.2026 представник Апелянта визнав, що Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0092 та Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 є однією і тією ж земельною ділянкою.
47. Матеріали справи також дають обґрунтовані підстави так вважати. Технічна документація щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0092 виготовлялася для обслуговування придбаної ТОВ "Стен" будівлі за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 14. При цьому площі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0092 та Земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043 фактично збігаються та становлять 3'032,6 м2 і 3'033 м2 відповідно.
48. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа належної ТОВ "Стен" будівлі по вул. Гранітній, 14 становить 2'291,6 мІ. За результатами обстеження комісія встановила, що будівля саме такої площі розташована на Земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043.
49. З огляду на встановлені обставини ТОВ "Стен", як власник розташованого на Земельній ділянці нерухомого майна, є фактичним користувачем Земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:60:002:0043.
Щодо безпідставно збережених коштів
50. Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
51. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
52. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
53. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
54. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21, від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19 та інших.
55. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.
56. Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
57. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
58. Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
59. Водночас згідно зі статтями 122 -124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
60. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
61. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
62. В такий спосіб положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 2.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 03.06.2026 у справі № 922/3103/25, від 01.07.2026 у справі № 910/2692/25 та інших.
63. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
64. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
65. Також Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
66. Матеріали справи не містять доказів оформлення Відповідачем права користування Земельною ділянкою у спірний період. Отже, правильним є висновок місцевого суду, що Відповідач, як фактичний користувач Земельною ділянкою без достатньої правової підстави та зберіг у себе кошти, які мав сплачувати її власнику за таке користування. Тому ці кошти підлягають стягненню на користь Позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
67. Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, колегія суддів погоджується з його правильністю.
68. Колегія суддів не погоджується з доводами Апелянта про те, що розрахунок безпідставно збережених коштів мав здійснюватися лише виходячи з площі 0,0634 га, на якій безпосередньо розташована належна ТОВ "СТЕН" будівля (див. пункт 21 цієї постанови). Спір стосується користування сформованою Земельною ділянкою площею 0,3033 га. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що для розміщення та обслуговування цієї будівлі сформовано земельну ділянку меншої площі або що межі фактичного користування ТОВ "Стен" становлять саме 0,0634 га. Тому площа, безпосередньо зайнята будівлею, сама по собі не визначає площу Земельної ділянки, за користування якою підлягає нарахуванню плата.
69. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 04.10.2022 у справі № 922/1717/20.
70. Щодо аргументів Апелянта, зазначених у пункті 25 цієї постанови, то колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2026 у справі № 922/3067/25, де зазначено:
"… сама лише наявність наміру викупити земельну ділянку та вчинення активних дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу, не змінює статусу фактичного користувача землі як такого, що здійснює використання ділянки без належної правової підстави (зареєстрованого речового права). Перебування сторін у процедурі укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не є тією достатньою правовою підставою, яка б звільняла власника нерухомості, розташованої на земельній ділянці комунальної власності, від встановленого законом обов`язку платити за використання цієї землі до моменту державної реєстрації права власності або права оренди на неї (належного оформлення речових прав на таку ділянку)...
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, згідно з яким відсутність зловживань з боку відповідача при оформленні договору купівлі-продажу виключає стягнення плати за користування землею в порядку статті 1212 ЦК України, є помилковим, суперечить загальним засадам цивільного та земельного законодавства, а також правовим висновкам, викладеним у вищенаведених постановах Верховного Суду".
71. З огляду на це, доводи Апелянта про відсутність його вини в неоформленні права користування Земельною ділянкою не мають значення для вирішення спору, оскільки не спростовують факту користування Земельною ділянкою без належної правової підстави та обов`язку сплатити за таке користування.
72. Колегія суддів також відхиляє аргументи Апелянта, які зазначені у пункті 26 цієї постанови, адже вони не впливають на правильність вирішення цього спору.
IV. ВИСНОВКИ
73. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/581/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
75. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
76. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/581/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2026.
Головуючий суддя Рим Т. Я.
Судді Прядко О. В.
Манюк П. Т.