ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/13671/25 Номер провадження 22-ц/814/3659/26, 22-ц/814/3356/26 Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтар Валерія Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 квітня 2026 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник Лілії Михайлівни на додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом здійснення самочинного будівництва,-
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гонтарем І.М. в системі «Електронний суд» сформована позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва . Зазначає, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0123 га кадастровий номер [номер приховано]:04:003: 1413. Власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:0478 та житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .. Згідно висновку експерта № 11/6-23 від 29.11.2023 року ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво, що порушує права позивача як землекористувача.
Посилаючись на вказані обставини, позивач прохав суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути позивачу ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності шляхом здійснення за свій рахунок самочинного будівництва, здійсненого з порушенням ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій. Основні положення» земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:0478, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а саме знести гараж, навіс прибудований до гаражу, що розміщений на межі де відстань від стіни прибудови житлового будинку до межі суміжної земельної ділянки, яка проходить по металевій огорожі і становить: з боку провулка Дмитра Шостаковича 0,76 м, поступово зменшуючись до 0,20 м з протилежної сторони (з боку заднього фасаду) та вбиральню, яка знаходиться на відстані 0,7 м -0,73 м до меж земельної ділянки, яка належить позивачу.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 квітня 2026 року У задоволенні позову ОСОБА_1 до про усунення перешкод у користуванні майном шляхом здійснення самочинного будівництва було відмовлено.
Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937, 32 грн. віднести на рахунок ОСОБА_1 ..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у повернення сплачених судових витрат пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 4000 грн.
Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Олійник Л.М. про ухвалення додаткового рішення було відмовлено.
З рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Автозаводського районного суду від 29 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що вказане судове рішення незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, без повного та об`єктивного дослідження усіх обставин даної справи а тому і таким, що підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того, зазначав, згідно суд безпідставно не взяв до уваги висновок експертизи №11/6-23 від 29.11.2023 року судового експерта Шлапак С.Л., з якого вбачається, що відповідачем вчинено самочинне будівництво, що суттєва впливає на його права як суміжного землекористувача та власника. Зокрема, вказаним висновком експерта підтверджено розміщення будівель та споруд, а саме: прибудови житлового будинку, гаражу, навісу, прибудованого до гаражу, вбиральні, зведених на (вздовж) межі земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:003:1413 на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:0478 в домоволодінні АДРЕСА_1 не відповідає вимогам п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій. Основні положення»: «При розміщенні будинків в кварталах з сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних земельних ділянок
Акцентує увагу суду, суд не має права ігнорувати або переоцінювати технічну суть висновку експерта через відсутність спеціальних знань. Проте він зобов`язаний перевірити його процесуальну допустимість, логічну послідовність, повноту, відповідність методикам та узгодженість з іншими матеріалами справи.
Крім того, представником ОСОБА_2 - адвокатом Олійник Л.М. було подано апеляційну скаргу, в якій остання прохала скасувати додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник Л.М. прохає апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря В.М. залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні на відеозв`язку представники сторін, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтар Валерія Миколайовича, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 29 березня 2923 року є власником земельної ділянки по Дмитра Шостаковича у Кременчуці площею 0,0123 га кадастровий номер [номер приховано]:04:003: 1413.
Власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:0478 та житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2014 року є ОСОБА_2 .
Спір між суміжними землекористувачами щодо усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, був ініційований ОСОБА_2 в суді справа №524/4971/23 .
Згідно з висновком №11/6-23 від 29.11.2023 року будівельно-технічного експертного дослідження, зроблений на замовлення ОСОБА_1 експертом шляхом зовнішнього візуального обстеження проведення замірів та дослідження технічних та картографічних матеріалів встановлено розміщення будівель та споруд, а саме: прибудови житлового будинку, гаражу, навісу, прибудованого до гаражу, вбиральні здійсненого з порушенням ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій. Основні положення» земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:0478, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 , а саме знести гараж, навіс прибудований до гаражу, що розміщений на межі де відстань від стіни прибудови житлового будинку до межі суміжної земельної ділянки, яка проходить по металевій огорожі і становить : з боку АДРЕСА_3 , поступово зменшуючись до 0,20 м з протилежної сторони (з боку заднього фасаду) та вбиральню, яка знаходиться на відстані 0,7 м -0, 73 м до меж земельної ділянки, яка належить позивачу
Позивач ОСОБА_1 , отримавши висновок експерта №11/6-23 від 29.11.2023 року звернувся до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради з вимогою щодо створення комісії для встановлення факту будівництва ОСОБА_2 самочинного будівництва з порушенням будівельних норм , скласти відповідний акт та припис щодо необхідності усунення порушень щляхом знесення ОСОБА_2 , за свій рахунок самовільного будівництва, притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Так, предметом спору є наявність з боку одного власника земельної ділянки по Дмитра Шостаковича у м. Кременчуці площею 0,0123 га кадастровий номер [номер приховано]:04:003: 1413 встановлення перешкод (гаражу, навісу прибудованого до гаражу, вбиральні), що обмежують іншого власника суміжної земельної ділянки в користуванні нею. Способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, запропонований позивачем є усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення самовільного будівництва.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності з боку відповідача перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, які б зумовлювали необхідність її захисту шляхом знесення гаражу, навісу до гаражу та вбиральні. При цьому суд врахував висновок експертного дослідження № 93-25 від 02 грудня 2025 року, відповідно до якого ознак самочинного будівництва на земельній ділянці відповідача не виявлено, а також те, що вбиральня не потребує отримання документів, які дають право на виконання будівельних робіт, та прийняття її в експлуатацію. Оцінивши наданий позивачем висновок будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29 листопада 2023 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені у ньому обставини щодо стікання атмосферних опадів безпосередньо на земельну ділянку позивача належними та достатніми доказами не підтверджені, оскільки з фотоматеріалів, доданих до висновку, вбачається наявність проміжку між стінами споруд та огорожею, що забезпечує можливість стікання води та не свідчить про створення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача. За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивача та відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту, як знесення належних відповідачу споруд.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0123 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:003:1413, розташованої по АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_2 на праві власності належать суміжна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:0478 та житловий будинок із господарськими будівлями по АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилався на те, що розташовані на суміжній земельній ділянці гараж, навіс та вбиральня збудовані з порушенням будівельних норм і створюють йому перешкоди у користуванні належною земельною ділянкою. На підтвердження цих обставин позивач надав висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 11/6-23 від 29 листопада 2023 року та просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення зазначених споруд як самочинного будівництва.
Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності реальних перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, створених унаслідок розташування на суміжній земельній ділянці гаражу, навісу до гаражу та вбиральні. Саме по собі встановлення факту розміщення зазначених споруд на відстані, яка, на думку позивача, не відповідає вимогам будівельних норм, без доведення фактичного порушення його прав та неможливості або істотного утруднення користування земельною ділянкою, не є достатньою підставою для застосування положень статті 391 ЦК України. При цьому наданий позивачем висновок експертного дослідження від 29 листопада 2023 року не підтверджує наявності таких перешкод, а висновок експертного дослідження № 93-25 від 02 грудня 2025 року свідчить про відсутність ознак самочинного будівництва спірних споруд. За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення права позивача, а відтак і відсутність правових підстав для задоволення вимог про усунення перешкод шляхом знесення спірних споруд.
Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Що стосується додаткового рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.05.2026 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.
Із матеріалів справи вбачається, що правова допомога відповідачу ОСОБА_2 - надавалася адвокатом Олійник Л.М., що підтверджується договором про надання правової допомоги №256 від 03.11.2025 року (а.с.62), згідно п. 4.1. договору розмір гонорару адвоката складає 20 000 грн. Наявний у матеріалах справи відзив містить попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи 25000 грн
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому ухвалу районного суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції надано копію договору про надання правничої допомоги №256 від 03.11.2025 року (а.с.62), згідно п. 4.1. договору розмір гонорару адвоката складає 20 000 грн.
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, які полягають лише у складанні апеляційної скарги на ухвалу суду, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтар Валерія Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 квітня 2026 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник Лілії Михайлівни - задовольнити частково.
Додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник Лілії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ Т.В. Одринська _________________ В.П. Пікуль