ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
17 вересня 2026 року Справа №160/23628/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07.09.2026 надійшли заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також уточнена заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Заяви мотивовані тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі № 160/23628/25 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 12.05.2023, а також відповідних виплат за цей період, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.
На адресу позивача надійшов лист Військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2026 № 251, у якому відповідач повідомив про здійснення перерахунку грошового забезпечення за визначений судом період. Зі змісту зазначеного листа та доданого до нього розрахунку вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 фактично обмежилася проведенням розрахунку сум грошового забезпечення. При цьому відповідач прямо зазначив, що рішенням суду Військову частину НОМЕР_1 не зобов`язано провести виплату коштів.
Таким чином, відповідач фактично вважає судове рішення виконаним лише внаслідок здійснення відповідного перерахунку, незважаючи на те, що позивач фактично не отримав сум, визначених за результатами такого перерахунку.
У даному випадку необхідність встановлення судового контролю підтверджується безпосередньо позицією відповідача, викладеною у листі від 12.03.2026 №251, відповідно до якої відповідач здійснив лише перерахунок грошового забезпечення, проте фактична виплата коштів позивачу не проведена.
Ухвалою від 10.09.2026 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику учасників справи на 17.09.2026; запропоновано військовій частині НОМЕР_1 надати до суду: відзив на заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду; докази повного та фактичного виконання рішення суду від 31.10.2025 у справі № 160/23628/25.
Від військової частини НОМЕР_1 до суду 16.09.2026 надійшов відзив на заяву про встановлення судового контролю, в якому відповідач заперечує проти встановлення судового контролю та вказує, що ним фактично виконаний обов`язок, визначений рішенням суду.
Так, резолютивною частиною рішення від 31.10.2025 на військову частину НОМЕР_1 покладено конкретний обов`язок - здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за визначений судом період, у зв`язку з чим відповідачем проведено відповідний перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 12.05.2023 з урахуванням визначених рішенням суду складових грошового забезпечення. Таким чином, військова частина не обмежилась формальним повідомленням про виконання судового рішення, а фактично вчинила ті дії, які безпосередньо визначені його резолютивною частиною.
Відповідач наголошує, що перерахунок передбачає визначення належного розміру грошового забезпечення відповідно до критеріїв, визначених судовим рішенням, проведення відповідних розрахункових операцій та встановлення результату такого перерахунку. Водночас виплата грошових коштів є окремою дією, яка не є тотожною самому перерахунку.
Окремого припису про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, виплатити різницю грошового забезпечення або здійснити іншу конкретну виплату за результатами такого перерахунку резолютивна частина рішення суду не містить. При виконанні судового рішення суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти відповідно до того способу захисту та обсягу обов`язків, які безпосередньо визначені судом. Військова частина НОМЕР_1 не вправі самостійно змінювати зміст резолютивної частини судового рішення, розширювати встановлений судом спосіб його виконання або підміняти один визначений судом обов`язок іншим.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною другою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина третя статті 382-1 КАС України).
Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У Рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведеного процесуального заходу мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі 160/23628/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково;
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в періоди з 01.01.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
За даними КП «ДСС» стягувачу 29.06.2026 видано виконавчий лист по справі № 160/23628/25 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Військовою частиною НОМЕР_1 в матеріали справи наданий розрахунок грошового забезпечення з урахуванням перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, зі змісту якого судом установлено, що відповідачем на виконання рішення суду від 31.10.2025 у справі 160/23628/25 здійснено перерахунок виплаченого позивачу в період з 01.01.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 в розмірі 2102,00 грн, у тому числі: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за таємність, премію, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу, індексацію грошового забезпечення.
Цей розрахунок листом від 18.03.2026 № 251 відповідачем направлений представнику позивача у відповідь на заяву від 23.02.2026. Одночасно в листі повідомлено, що рішення суду виконано повністю.
Отже, наведені вище обставини свідчать, що дійсно рішенням суду від 31.10.2025 у справі № 160/23628/25, яке набрало законної сили 12.01.2026, на Військову частину НОМЕР_1 покладено виключно обов`язок здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому обов`язок здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованих сум за цим рішенням суду на відповідача не покладався.
Більш того, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач і не заявляв вимог про захист його порушених прав у спосіб зобов`язання відповідача виплати позивачу перераховані за період з 01.01.2022 по 12.05.2023 суми грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
Таким чином, надані в матеріали справи докази підтверджують повне виконання відповідачем покладеного на нього рішенням суду від 31.10.2025 у справі № 160/23628/25 обов`язку щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача (основних та додаткових його складових) за період з 01.01.2022 по 12.05.2023, тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Наведені у заяві про встановлення судового контролю твердження про неможливість зведення виконання рішення суду до проведення відповідачем розрахунку належних позивачу сум без їх фактичної виплати не спростовують установлених судом обставин, що такий обов`язок на відповідача не покладався, а покладений на відповідача за судовим рішенням обов`язок здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2022 по 12.05.2023 виконаний повністю.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення можливе за умов існування підстав для його застосування, якими є саме невиконання або неповне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
Одночасно суд роз`яснює, що у разі незгоди позивача з проведеним відповідачем перерахунком його грошового забезпечення, то йому слід зверталися до суду у порядку, визначеному статтею 383 КАС України, оскільки метою застосування визначеного у цій статті заходу впливу є перевірка належності (правильності) виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду шляхом надання правової оцінки рішенням, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаним з виконанням судового рішення у справі.
Керуючись статтями 248, 256, 295, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 160/23628/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова