ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
17 вересня 2026 року Справа № 160/29106/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Міністерства освіти і науки України про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
15 вересня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (далі - І відповідач), Міністерства освіти і науки України (далі - ІІ відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії та рішення Приймальної комісії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара щодо відмови у зарахуванні позивача ( ОСОБА_1 ) на навчання та встановлення стосовно нього в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) статусу «Не виконано вимог до зарахування» за конкурсними пропозиціями В10 - Філософія у межах вступної кампанії 2026 року;
- визнати позивача ( ОСОБА_1 ) таким, що повністю та у встановлений строк виконав усі залежні від нього вимоги до зарахування на навчання до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара за вступною кампанією 2026 року з урахуванням поважності причин тимчасової відсутності бланка паспорта громадянина України та військово-облікового документа;
- зобов`язати Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара поновити та завершити процедуру зарахування ОСОБА_1 як продовження його вступної процедури 2026 року шляхом видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб за конкурсною пропозицією [вкажіть обрану пропозицію: В10 - Філософія з відтермінуванням подачі бланка паспорта громадянина України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/4088/26;
- зобов`язати Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара вчинити всі необхідні розпорядчі та процедурні дії для фактичного виконання рішення суду та допуску позивача ( ОСОБА_1 ) до освітнього процесу;
- визнати протиправним та скасувати (вилучити) в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) недостовірний статус «Не виконано вимог до зарахування», встановлений щодо заяви позивача ( ОСОБА_1 );
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України (в особі Розпорядника/Оператора ЄДЕБО - Державного підприємства «Інфоресурс») та Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) шляхом встановлення щодо заяви ОСОБА_1 статусу «Наказ про зарахування» (або відповідного статусу зарахованого здобувача освіти).
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України необхідно повернути позивачу, оскільки порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу), з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органом військового управління, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу військового управління, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
За своєю природою відносини, які склалися між позивачем та Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара, пов`язані з наданням освітніх послуг.
Як вже зазначалось вище, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Пунктом 1.1 Статуту Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (далі - Статут), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06 березня 2024 року за № 273 і розміщеного на офіційному вебсаті (https://www.dnu.dp.ua/view/statut_universitetu), цей Статут закладу вищої освіти є установчим документом, що регламентує діяльність Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (далі - Університет, ДНУ), який заснований на державній формі власності та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Згідно із пунктом 1.3 Статуту Університет провадить інноваційну освітню діяльність за різними рівнями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), виконує фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинену інфраструктуру навчальних, наукових, навчально-наукових та інших підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Освітня діяльність - це діяльність Університету, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу. Освітній процес в Університеті - це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, яка провадиться через систему науковометодичних і педагогічних заходів та спрямована на передавання, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей в осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості (пункт 2.1 Статуту).
Відповідно до пунктів 1.5, 1.7 Статуту Університет утворено як державний заклад вищої освіти, що працює на засадах неприбутковості. Університет є закладом вищої освіти, що утримується за рахунок Державного бюджету України.
Так, І відповідач у справі - Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України та не виконує окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час вчинення оскаржуваних дій та винесення оскаржуваного рішення щодо відмови у зарахуванні позивача на навчання та встановлення стосовно нього в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) статусу «Не виконано вимог до зарахування» за конкурсними пропозиціями В10 - Філософія у межах вступної кампанії 2026 року.
Вимоги про зобов`язання Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара вчинити певні дії є похідними позовними вимогами, задоволення яких залежить від задоволення основної позовної вимоги (про визнання протиправними дій та рішення).
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 Цивільного кодексу України).
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Виходячи із змісту позовних вимог, позивач прагне захистити свої цивільні права на здобуття освіти.
Заявлені позовні вимоги до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (як основні, так і похідні) не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
Оскільки спір у цій справі з Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара стосується приватноправових відносин - захист прав позивача має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.
Правову позицію про те, що захист права особи на здобуття освіти має здійснюватися у порядку цивільного судочинства і такий спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 463/6961/18.
Також не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України Державне підприємство «Інфоресурс», оскільки зазначене підприємство у спірних правовідносинах не здійснює публічно-владні управлінські функції та не надає адміністративні послуги. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а Державне підприємство «Інфоресурс» є лише технічним адміністратором, який забезпечує функціонування відомостей ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником.
Державне підприємство «Інфоресурс» як технічний адміністратор ЄДЕБО не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти (постанова Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24).
У спірних правовідносинах публічно-владні управлінські функції здійснює лише Міністерство освіти і науки України, у зв`язку з чим спір щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно із частинами першою, шостою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша статті 172 КАС України).
Частиною четвертою статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем у позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог - об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що є неприпустимим.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Оскільки з позовної заяви слідує, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог - об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, і відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України (роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим), суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Аналогічні правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 9901/3/17.
Керуючись статтями 21, 160, 169, 172, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Міністерства освіти і науки України про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Копію ухвали разом із позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська